Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2021 року у справі №466/1000/19

Ухвала

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 466/1000/19

провадження № 61-8646ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта") про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та, уточнивши позовні вимоги, просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на свою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 69 033,26 грн; франшизу за договором страхування у розмірі 2
000 грн; витрати за виготовлення висновку судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 000 грн; стягнути з ПАТ "НАСК "Оранта" на свою користь відшкодування майнової шкоди у межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 7 586,11

грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 франшизу за договором страхування у розмірі 2 000 грн.

Стягнуто з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди у межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 7 586,11 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховою виплатою у розмірі 67 033,26 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат скасовано.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2020 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі становить 80 619,37 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на підпункт в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу та становить значний суспільний інтерес. Проте, посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додає до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували та по суті не погоджується з фактичними обставинами справи та оціненими судами доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк