Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №550/519/19

Ухвала

02 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 550/519/19

провадження № 61-5865ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1,

про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

за позовом третьої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області

про зміну черговості одержання права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що складається: з жилого будинку літ. А-1, сараю літ. Б, сараю літ. Г, ворота № 1, огорожі № 2, колодязя № 3, що розташовані на АДРЕСА_1; земельну ділянку (пай), розміром 2,74 га, що розташована на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області.

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав позов про визнання, у порядку статті 1259 ЦК України, його спадкоємцем п'ятої черги, права на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Щодо позову ОСОБА_4, встановивши, що спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції визнав, що такий позов подано до неналежного відповідача - Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області. Разом з цим ОСОБА_4 клопотань щодо заміни відповідача або залучення іншого до участі у справі, не заявляла.

Суд першої інстанції роз'яснив ОСОБА_2 право повторно звернутися до суду із таким позовом до належного відповідача.

Позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що третьою особою не надано докази на підтвердження матеріального забезпечення спадкодавця та тривалого часу здійснення опіки над спадкодавцем та його безпорадного стану.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Доводи ОСОБА_2 щодо усунення ОСОБА_1 від права на спадкування суд апеляційної інстанції визнав такими, що не підтверджено доказами, разом з цим встановлено, що такий вчиняє дії щодо захисту свого права на спадкування у судовому порядку.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не відвідувала свого батька - ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки спадкодавець заповіту не склав, заповідального відказу стосовно ОСОБА_2 не вчиняв, а тому такі доводи не є безумовною підставою для усунення особи від спадкування, зміни черговості спадкування.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 25 березня 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки поданих ОСОБА_1 письмових доказів;

- оскаржувані рішення не відповідають положенням

статті 263 ЦПК України;

- суд апеляційної інстанції неналежно дослідив подані ОСОБА_1 письмові докази і, як наслідок, залишив поза увагою інформацію, зазначену у таких документах.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за позовом третьої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області про зміну черговості одержання права на спадкування, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний