Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.08.2021 року у справі №303/4856/20

Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 303/4856/20

провадження № 61-11482ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Фазикош Г. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Мукачівська центральна районна лікарня" про вирішення трудового спору шляхом часткового скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Мукачівська центральна районна лікарня" (далі - КНП "Мукачівська центральна районна лікарня") про вирішення трудового спору шляхом часткового скасування наказу.

Позов мотивував посилаючись на те, що він з 1986 року по теперішній час (34 роки) є завідуючим гінекологічним відділенням КНП "Мукачівська центральна районна лікарня".

Наказом в. о. директора КНП "Мукачівська центральна районна лікарня"

від 12 червня 2020 року № 84-ос "Про зміну структури КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" (розділи ІІ та ІІІ) з 25 серпня 2020 року закрито гінекологічне відділення шляхом злиття з хірургічним відділенням № 1 з переходом всіх юридичних прав та обов'язків.

25 червня 2020 року відповідач попередив його про можливе звільнення із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП з 25 серпня 2020 року, зазначивши, що у разі наявності вакантних посад, його буде повідомлено додатково. Тобто, фактично його попереджено не про можливе звільнення, а про остаточне звільнення, бо вакантних посад не має і не йому не пропонувалася інша робота.

Посилаючись на те, що закриття гінекологічного відділення шляхом злиття з хірургічним відділенням та передачею юридичних прав та обов'язків хірургічному відділенню № 1 не має під собою ні юридичного, ні економічного підґрунтя, окрім морального приниження колективу гінекологічного відділення та всіх жінок Закарпаття, позивач просив скасувати наказ КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" від 12 червня 2020 року № 84-ос КНП "Про зміну структури КНП "Мукачівська центральна районна лікарня", а саме його розділ ІІ та розділ ІІІ, у частинні закриття гінекологічного відділення шляхом злиття з хірургічним відділенням № 1 з переходом всіх юридичних прав та обов'язків скасувати.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ в. о. директора КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" від 12 червня 2020 року № 84-ос "Про зміну структури КНП "Мукачівська центральна районна лікарня", а саме його розділ ІІ та розділ ІІІ, яким з 25 серпня 2020 року закрито гінекологічне відділення шляхом злиття з хірургічним відділенням № 1 з переходом всіх юридичних прав та обов'язків і затвердженням зміни у структурі підприємства, відповідає вимогам закону та Статуту підприємства. ОСОБА_1 не довів, що оскаржуваним наказом порушено його трудові права, оскільки як на момент подання позову, так і на момент ухвалення рішення він продовжує перебувати у трудових відносинах з відповідачем, а оскарження працівником підприємства рішення уповноваженого органу підприємства про визначення структури підприємства, його структурних підрозділів не є належним способом захисту працівником своїх прав, а фактично є втручанням в управлінську діяльність підприємства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 08 червня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має значний суспільний інтерес та виняткове значення для заявника.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про вирішення трудового спору шляхом часткового скасування наказу про від 12 червня 2020 року № 84-ос "Про зміну структури КНП "Мукачівська центральна районна лікарня".

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для заявника

Доводи касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для форсування єдиної правозастосовчої практики є необгрунтованими, оскільки заявник не навів прикладів неоднакового застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах, які б свідчили про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає усталеній судовій практиці, а тому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування.

Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має, виняткове значення для заявника та в чому полягає її значний суспільний інтерес, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Мукачівська центральна районна лікарня" про вирішення трудового спору шляхом часткового скасування наказу, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак