Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.06.2020 року у справі №537/3120/19

Ухвала

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 537/3120/19

провадження № 61-7670ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії (далі - АТ "Полтаваобленерго"), в якому просив суд визнати неправомірними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо нарахування заборгованості за спожиту послугу з центрального опалення у період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року, визнати заборгованість за спожиту послугу з централізованого опалення у розмірі 2 009,54 грн необґрунтованою та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок за спожиту послугу з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року за особовим рахунком по квартирі АДРЕСА_1.

Позов обґрунтував тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, іншими співвласниками вказаної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 червня 2018 року ним надіслано скаргу на адресу відповідача щодо перерахунку пільгових нарахувань за послугу з централізованого опалення, на що отримав відповідь про те, що щорічно, після закінчення опалювального сезону енергопостачальна компанія АТ "Полтаваобленерго" проводить відповідні звірки та перерахунки з районними Управліннями праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) (як інші надавачі послуг) стосовно споживачів, які отримують пільги та субсидії.

Відповідно до проведеної звірки з УПСЗН виявлено помилкове застосування коригуючого коефіцієнту для розрахунку розміру витрат теплової енергії на потреби централізованого опалення. Отже, неправильний перерозподіл нарахувань між обсягами, що повинен сплачувати безпосередньо споживач, та розпорядники коштів, неврахування правил оплати послуг, застосування виключно до споживачів окремих багатоквартирних будинків, обладнаних лічильником теплової енергії, тому на час опалювального був застосований більший коефіцієнт, що зменшував нарахування споживачам.

Посилаючись на те, що оскільки вказана заборгованість виникла не з його вини, як споживача послуг з централізованого опалення, а внаслідок помилкового застосування коригуючого коефіцієнту для розрахунку розміру витрати теплової енергії на потреби централізованого опалення, позивач вважав, що існують підстави для визнання неправомірними дій Кременчуцької філії АТ "Полтаваобленерго" стосовно нарахування заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення у період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року, визнання заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення в сумі 2
009,54 грн необґрунтованою та зобов'язання Кременчуцької філії АТ "Полтаваобленерго" провести перерахунок за спожиту послугу з централізованого опалення за період часу з жовтня 2017 року до квітня 2018 року.

Заочним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо нарахування заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення у період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року.

Визнано заборгованість за спожиту послугу з централізованого опалення у розмірі 2 009,54 грн необґрунтованою та зобов'язано АТ "Полтаваобленерго" здійснити перерахунок за спожиту послугу з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року за особовим рахунком по квартирі АДРЕСА_1.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неправомірні дії відповідача щодо нарахуванню заборгованості позивачу призвело до порушення прав позивача.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Полтаваобленерго" залишено без задоволення, а рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення. яким у задоволені позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є захист прав споживачів шляхом визнання неправомірними дії АТ "Полтаваобленерго" щодо нарахування заборгованості за спожиту послугу з центрального опалення у період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року, визнання заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення у розмірі 2 009,54 грн необґрунтованою та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за спожиту послугу з централізованого опалення за період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року за особовим рахунком по квартирі АДРЕСА_1.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 2 009,54 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн*250=525 500 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте в основному зводяться до незгоди зі встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки АТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Зважаючи, що касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження вирішенню не підлягає.

Керуючись частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії на заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний