Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №753/20974/18

Ухвала

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/20974/18

провадження № 61-7663ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спільне життя між нею та відповідачем не склалися, спільне господарство сторони не ведуть, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, а тому подальше спільне проживання та збереження шлюбу вважає неможливим. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею. Добровільної домовленості між ними щодо матеріального забезпечення їх сина не досягнуто.

Посилаючись на наведене, просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 24 вересня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі

4 000,00 грн, щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 24 вересня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 3034 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн, щомісячно, але не менше ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2018 року та до повноліття дитини.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року змінено в частині визначення розміру аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн, щомісячно, але не менше

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2018 року та до повноліття дитини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від

12 березня 2019 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу та стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3, у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн, щомісячно, починаючи з 29 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, ціна позову становить 24 000,00 грн (4 000,00*6).

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи, що позивач оскаржує судове рішення апеляційного суду в частині стягнення аліментів, справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обгрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик