Історія справи

Ухвала ККС ВП від 29.04.2020 року у справі №741/1816/18

Ухвала

іменем України

28 квітня 2020 року

м. Київ

провадження № 51-2011ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2020 року,

встановив:

Вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 9 січня 2020 року ОСОБА_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 13 листопада 2018 року Чернігівським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, засуджено за ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Чернігівського апеляційного суду остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців.

Як установив суд, 20 вересня 2018 року близько 17:00 ОСОБА_1 у парку на вул.

Центральній у м. Носівці Чернігівської області під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, відкрито заволодів грошовими коштами в розмірі 7500 грн. витягнувши їх із кишені ОСОБА_2, після чого, не реагуючи на прохання потерпілого повернути йому кошти, для доведення злочину до кінця застосував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, завдавши останньому не менше одного удару кулаком по голові в ділянку лівого вуха, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, а потім з викраденими коштами зник з місця вчинення злочину.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2020 року вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 9 січня 2020 року залишено без змін.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити зазначену ухвалу Чернігівського апеляційного суду та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На обґрунтування своїх вимог засуджений посилається на обставини, що пом'якшують покарання, вказує, що суди при призначенні покарання не взяли до уваги всіх обставин, що його характеризують.

Розглянувши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, на думку колегії суддів, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржених судових рішень.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається з копії вироку, призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дотримався вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, проте належних висновків для себе не зробив.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, згідно зі ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Апеляційний суд, врахував вищевказані обставини, той факт, що ОСОБА_1 вчинив новий більш тяжкий корисливий злочин та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вирок суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Так, судом першої інстанції засудженому призначено покарання, яке є мінімальним у межах санкції ч.2 ст. 186 КК України, воно за своїм видом і розміром є співмірним вчиненому, необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчиненню ним нових злочинів, а також відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Доводам засудженого щодо можливості призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, суд апеляційної інстанції надав відповідну оцінку. Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 дотримався вимог кримінального процесуального закону, ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки підстави для задоволення скарги засудженого відсутні, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2020 року Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна