Історія справи

Ухвала ККС ВП від 25.03.2021 року у справі №199/7199/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 199/7199/19

провадження № 51-1465ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Бородія В. М., Чистика А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Романцова Максима Вікторовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, яку постановлено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040630001203, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м Дніпропетровська, зареєстрованого у АДРЕСА_1), проживаючого у тому ж місті (АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 13 жовтня 2016 року за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, звільненого 12 грудня 2017 року за відбуванням строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Суть питання

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 липня 2019 року близько 23 год 55 хв, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2, та розпиваючи спиртні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, знайомою ОСОБА_3 та малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_4, помітив у потерпілої ОСОБА_3 належний їй мобільний телефон, який потерпіла поклала до своєї сумки, після чого у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, тож він діючи умисно, повторно, таємно, із корисливих мотивів взяв з сумки ОСОБА_3 вказаний телефон та поклав його до лівої кишені одягнених на ньому штанів, чим спричинив потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 2 тис. 659 грн 65 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, засуджений оскаржив його до апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2021 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 без змін.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що обвинуваченому не було відомо про можливість отримання безоплатної правової допомоги, а коштів на адвоката останній не мав, що, на його думку, порушує право засудженого на захист.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 Кримінального-процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок.

Так, доводи касаційної скарги захисника про порушення права засудженого на захист спростовуються змістом доданих копій судових рішень.

Обов'язкова участь захисника регулюється ст. 52 КПК України, відповідно до якої його участь є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Касаційна скарга і додані до неї матеріали не містять відомостей, які дають підстави вважати, що розгляд цієї справи вимагав обов'язкової участі захисника.

Крім того, з наданого до касаційної скарги судового рішення апеляційного суду видно, що обвинуваченому ОСОБА_1 було роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, під час підготовчого судового засідання 10 вересня 2019 року (а. с.15-16) та судового розгляду від 11 вересня 2019 року (а. с. 63-64). При цьому ОСОБА_1 зазначав, що пам'ятку про свої права та обов'язки він отримав, що підтверджується його розпискою від 10 вересня 2019 року (а. с. 14), права йому зрозумілі, будь-яких клопотань не заявляв.

До того ж, у п. 3 пам'ятки про права та обов'язки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України, зазначено про те, що обвинувачений має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Таким чином, посилання захисника на те, що обвинуваченому не було відомо про можливість отримання безоплатної правової допомоги, є безпідставними.

Крім того, під час розгляду провадження в апеляційному суді функції захисника виконував адвокат Романцов М. В. і підтримував апеляційні вимоги засудженого, а тому його твердження, що засуджений подав апеляційну скаргу лише з підстав порушеного права на захист, оскільки останній необізнаний в нормах законодавства, є недоречними.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає доводи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист необґрунтованими.

Таким чином, твердження наведені захисником у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків, викладених у рішенні апеляційного суду, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що це рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів його законність, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки із касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Романцова Максима Вікторовича, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур В. М. Бородій А. О. Чистик