Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.07.2020 року у справі №574/457/19

Ухвала

Іменем України

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 574/457/19

провадження № 51-3326ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 травня 2020 року щодо відмови у перегляді вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за нововиявленими обставинами,

встановив:

За вироком Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів передбачених п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 194, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 357 КК ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК), остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів на підставі КК шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1 звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської областііз заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за нововиявленими обставинами.

Колегією суддів Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду залишено без задоволення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, указуючи на незаконність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, порушує питання про їх скасування та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх вимог, зазначає, щосуд без законних на те підстав відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року щодо нього.

Вважає, що зазначені в заяві обставини на його думку є нововиявленими відповідно до ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Проте, суди залишили без уваги наведені доводи, належної та обґрунтованої оцінки їм не надали, чим порушили вимоги ст. 370 КПК якими визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно ст. 412 КПК, є такі порушення вимог ст. 412 КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин.

З судових рішень убачається, що засуджений ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового рішення щодо нього за нововиявленими обставинами. Як на підстави для перегляду вироку щодо нього, посилався на те, що вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 рок щодо нього є необґрунтованим, належним чином не вмотивований, містить істотні порушення КПК України, Конституції України, Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, досудове слідство та судовий розгляд проводились не всебічно, судом під час розгляду справи умисно були приховані важливі факти, що дійсна особа яка вчинила злочин та її посібник не притягнуті до кримінальної відповідальності, а слідчим у кримінальній справі умисно приховано докази винуватості вказаних осіб.

У справі не було проведено ряд експертиз які впливають на його невинуватість та могли вплинути на доведення винуватості інших осіб у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Під час досудового слідства було порушено його право на захист, зокрема під час допиту в якості підозрюваного та відтворення обстановки та обставин події проведено без участі захисника, тоді як протокол відтворення містить підпис захисника, що є зловживанням на його думку також з боку слідчого.

Органом досудового слідства невірно кваліфіковані його дії.

Крім того, слідчий прокуратури на його думку отримав неправомірну вигоду разом із іншими працівниками правоохоронних органів за здійснення на нього тиску, щоб він підписував вже заготовлені протоколи допиту.

Також стверджує, що досудове слідство проводилось недозволеними методами, шляхом силового примушення до підписання документів та нанесення тілесних ушкоджень оперативними працівниками, морального тиску у вигляді поміщення до камери з хворими на туберкульоз.

Стверджує, що за місяць до інкримінованих подій він переніс дуже тяжку операцію, тому за станом здоров'я не міг вчинити злочин.

Окрім цього, вважає, що кримінальна справа була розглянута незаконним складом Апеляційного суду Сумської області оскільки, на той час кримінальні справи за особливо тяжкі злочини розглядали апеляційні суди як суди першої інстанції, однак з 2012 року апеляційні суди не є судами першої інстанції. Головуючий по справі суддя Гончаров М. В. прийняв присягу 28 квітня 1990 року, однак при створенні незалежної держави Україна даний суддя присягу не прийняв, що порушує Конституцією України та Закон України "Про статус суддів" №2862 ХІІ від 15 грудня 1992 року, що є підставою для скасування судового рішення щодо нього.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК. У КПК наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до положень зазначеної норми права нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Згідно зі ст. 460 КПК учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку суду щодо нього за нововиявленими обставинами. Такі висновки мотивував тим, що обставини, на які посилається заявник в своїй заяві, щодо необхідності перегляду вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами мають характер повторного дослідження доказів у кримінальній справі та вимоги їх переоцінки щодо події злочинів, винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів та правової кваліфікації, а доводи на які посилається засуджений не є нововиявленими.

Слід зазначити, що зазначені в заяві засудженого обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 459 КПК, ніяким чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру.

Судами не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судових рішень і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність рішень, що належить переглянути.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду справи, належним чином перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_1, надав на них детальні відповіді та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що обставини, зазначені у заяві ОСОБА_1 про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, не можуть відповідають критеріям нововиявлених обставин у розумінні ст. 459 КПК, а зводяться до незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими вироком суду, переоцінкою доказів та з висновками судів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 не наведено доводів, які би свідчили, що в цьому провадженні були допущені істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Таким чином, із поданої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування судових рішень.

Суд погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про те, що склад суду, який виносив обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1 був законним, а щодо відсутності присяги у судді Гончарова М. В. на думку засудженого, вказане не слушним з огляду на те, що п. 12 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України 1996 рокувизначено, що судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

Оскільки суддя Гончаров М. В., який брав участь у розгляді справи щодо ОСОБА_1, був обраний до дня набуття чинності Конституцією України, а тому здійснював свої повноваження відповідно до вказаних вимог Конституції України.

Також, відповідно до положень статті 10 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року прийняття присяги поширювалось лише на вперше обраних суддів. Вимоги приведення до повторної присяги суддів, які її прийняли до проголошення незалежності України, статті 10 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року не містить.

Інших доводів, ніж ті, які були предметом перевірки апеляційного суду, та були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, у касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних рішень, не встановлено.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 с. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 травня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Бородій В. М. Мазур М. В. Чистик А. О.