Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.12.2020 року у справі №753/5502/20

Ухвала

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 753/5502/20

провадження № 51-6109 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року щодо нього,

встановив:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд вироку Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2019 року щодо нього за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року залишено без задоволення, а вказану ухвалу- без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що на його думку судами було порушено право на захист, оскільки недотримано принцип презумпції невинуватості, так як всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Відповідно до статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У пункті 4 частини 2 статті 462 КПК України визначено, що в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Таким чином, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінального провадження в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі "Желтяков проти України", який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Як слідує із копії ухвали суду першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що у поданій заяві не викладено обставини, які б не були відомі та не могли бути відомі суду та засудженому під час судового розгляду, оскільки всі матеріали додані до заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, були наявні в матеріалах справи на час судового розгляду та постановлення вироку.

При цьому, посилання на штучне створення та підроблення доказів його винуватості, а також вказівка на неправдиві покази свідків, не підтверджено належними доказами, зокрема обвинувальними вироками щодо цих осіб, які набрали законної сили.

Таким чином, враховуючи, що у своїй заяві ОСОБА_1 не навів підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а її обґрунтування зводиться до незгоди з оцінкою доказів та вимогою їх переоцінки щодо визнання винуватості ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Апеляційний суд під час перегляду справи належним чином перевірив доводи, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, обґрунтовано вказав, що останній не повідомив суду будь-яких нових відомостей, передбачених ст. 459 КПК України, його доводи про неправдивості показань свідків, зловживання працівників поліції, органу досудового розслідування, не підтверджені належними засобами доказування, передбаченими ч. 3 ст. 459 КПК України, а доводи заяви вказують на його незгоду із судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Водночас, апеляційним судом зазначено, що вирок Дарницького районного суду

м. Києва від 08 жовтня 2019 року було переглянуто в апеляційному і касаційному порядку та залишено без змін, при цьому суди досліджували доводи засудженого, покладені ним в основу заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Що стосується доданих засудженим до касаційної скарги копій ухвал Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня та 24 листопада 2020 року, кожною з яких зобов'язано уповноважених службових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_2 від 11,21 та 22 травня 2020 року та розпочати досудове розслідування, то на переконання колегії суддів Верховного Суду вказані судові рішення, не є належними засобами доказування наявності нововиявлених обставин в розумінні ч. 3 ст. 459 КПК України, оскільки цими ухвалами не встановлено неправдивість показань свідків, зловживання працівників поліції, органу досудового розслідування.

Доводи касаційної скарги щодо порушення права на захист, що полягає у недотриманні принципу презумпції невинуватості, є неспроможними, оскільки у провадженні за нововиявленими обставинами доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення не є предметом доказування, враховуючи, що вина особи вже встановлена вироком суду, про перегляд якого порушується питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у касаційній скарзі не наведено доводів, які би свідчили, що в цьому провадженні були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що з касаційної скарги

ОСОБА_1 та доданих до неї документів не вбачається підстав для її задоволення, а томуу відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року щодо нього.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін