Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.03.2020 року у справі №690/316/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 690/316/17

провадження № 51-1368 ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С. Б.,

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року,

встановив:

Вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно в сумі становить ~money0~ 00 коп. На підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 08 квітня 2017 року близько 09 год. 30 хв., перебуваючи по вулиці Миру, 7 в місті Ватутіне Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_2, умисно нанесла йому два удари кулаком правої руки по лівій частині обличчя та голови, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа, які згідно з висновком експертизи №05-9-01/165 від 28 квітня 2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинені дією тупого твердого предмета, давність спричинення яких може відповідати 08 квітня 2017 року.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року змінено: виключено з резолютивної частини рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно в сумі становить ~money1~ 00 коп. на підставі пункту 1 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 не погоджується із вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, просить скасувати зазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог засуджена посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, за вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року, копія якого долучена до касаційної скарги, при кваліфікації судом дій ОСОБА_1 винуватість останньої у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується показаннями свідків, висновками експертиз, протоколами слідчого експерименту та інших процесуальних дій, дослідженими під час судового розгляду з метою встановлення обставин, передбачених положеннями статті 91 КПК. Так, оцінивши у сукупності всі досліджені докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що жодної із зазначених у законі обставин для визнання доказів недопустимими в ході кримінального провадження не встановлено, порушень прав особи, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод також, тому визнання недопустимими доказів з огляду на суперечливість вихідних даних не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону. При ухваленні рішення судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року, згідно з якою при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини "поза розумним сумнівом", тобто доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, а тому кваліфікував її дії за частиною 1 статті 125 КК, як умисне легке тілесне ушкодження.

В ухвалі Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року встановлено, що доводи сторони захисту про порушення кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, зокрема, невірне зазначення прізвища потерпілого в протоколі, відсутність даних про проживання понятих за місцем проведення слідчого експерименту, відсутність повноважень у слідчого на проведення досудового розслідування є безпідставними та вже були предметом оцінки суду першої інстанції. З висновками суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів, вищевикладених в апеляційній скарзі, які є аналогічними з доводами, наведеними у касаційній скарзі захисника засудженої, погоджується і суд касаційної інстанції. Зокрема, як встановив апеляційний суд, постановою заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Гасич О. від 21 квітня 2017 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та направлено її начальнику СВ Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Чадному С. А., за письмовим дорученням якого від 21 травня 2017 року проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено слідчому Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області Моргуну М. В.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у матеріалах провадження заяви потерпілого по справі приватного обвинувачення суд спростував показаннями самого потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідним протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення.

За всіма встановленими фактами колегія суддів Черкаського апеляційного суду дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції та оцінені у відповідності до вимог статті 94 КПК. Доводи про відсутність в діях засудженої складу інкримінованого їй злочину не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не спростовують правильності висновків Ватутінського міського суду Черкаської області, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, а суди першої та апеляційної інстанцій дотримались практики ЄСПЛ, викладеної у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року, де було зазначено, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року.

Ухвала Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Б. ФомінМ. І. КовтуновичЮ. М. Луганський