Історія справи

Ухвала ККС ВП від 17.06.2021 року у справі №644/2225/17

Ухвала

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 644/2225/17

провадження № 51-2999 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Чистика А. О.,

суддів Бородія В. М., Мазура М. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Бондарчук Яни Віталіївни на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1,

встановив:

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2020 року - без змін.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким, свою вину у вчиненому не визнав. Вказує, що засуджений неодноразово судимий та є суспільно-небезпечним. Вважає, що ухвалу апеляційного суду винесено без дотримання вимог ст. 419 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду першої інстанції щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та правильності кваліфікації її дій в касаційному порядку не оспорюються.

Оцінюючи обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора, Суд враховує наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Статті 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73 КК України є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, а також звільнення від покарання та його відбування.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Разом із тим, як уже зазначалось раніше, дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі № 745/398/16-к).

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 740/5424/15-к, від 05 лютого 2019 року у справі № 753/24474/15-к та інші).

У постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, який врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення. Також врахував дані які характеризують особу обвинуваченого, який раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, працює не офіційно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено.

Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку перевірив посилання й доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, вмотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому колегія суддів не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість.

Отже, касаційна скарга прокурора не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, яке перешкодило чи могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 413, 414 КПК України, а відтак й необхідності скасування ухвали Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Бондарчук Яни Віталіївни на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А. О. Чистик В. М. Бородій М. В. Мазур