Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.09.2021 року у справі №278/1223/20

Ухвала

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 278/1223/20

провадження № 51-4501 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Гребенюка Р. В. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Стаханів, Луганської області, жителя АДРЕСА_1), раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 квітня 2020 року, близько 14:15 год зайшов на подвір'я Глибочицької сільської ради, що по вул. Михайла Грушевського, 2, с. Глибочиця, Житомирського району, Житомирської області, де в цей час повинна була розпочатися 28 сесія 7 скликання депутатів Глибочицької сільської ради.

У цей же час та місці ОСОБА_1, тримаючи у руках металеве відро, наповнене відсівом піску та дрібного каміння, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки в громадському місці, що виразилось у зневажливому ставленні до громадської моралі та виявляючи особливу зухвалість, перебуваючи у громадському місці, де зібралися депутати Глибочицької сільської ради та голова Глибочицької сільської ради ОСОБА_2, в присутності свого неповнолітнього сина ОСОБА_3,2004 року народження, який знімав все на відео за допомогою свого мобільного телефону, грубо порушив громадський порядок, а саме висипав в обличчя ОСОБА_2 із відра відсів піску та дрібного каміння таким чином, що відсів потрапив останньому в очі, на волосся, одяг, спричинивши останньому травму обох очей. Після чого ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_2 та депутатів Глибочицької сільської ради брутальною лайкою, не реагуючи на зауваження останніх.

В подальшому ОСОБА_1, висловлюючи погрози в сторону голови Глибочицької сільської ради ОСОБА_2 та депутатів сільської ради, разом із своїм неповнолітнім сином покинув територію сільської ради.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі винного внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, засуджений своєї вини не визнав, не розкаявся, протягом усього судового розгляду запевняв, що будь-якої вини в його діях не має, та навіть пишався тим, як висипав пісок на сільського голову у присутності депутатів. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК та підлягає скасуванню.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 1 ст. 296 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання є непереконливими та не наведено обставин очевидно не справедливого покарання визначеного судом.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК, доводи прокурора належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, зазначив в ухвалі підстави, на яких визнав її необґрунтованою.

Відповідно до статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, спростовуючи наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які є фактично аналогічними доводам у касаційній скарзі, дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 296 КК врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких, особу засудженого, а саме те, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інвалід ІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, позицію потерпілого, який не наполягав на суворості покарання, призначив покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що призначене ОСОБА_1 місцевим судом покарання за ч.1 ст.296 КК, залишене без змін судом апеляційної інстанції, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів та відповідає положенням статей 50, 65 КК.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі доводи і в касаційній скарзі прокурора.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає нормам статей 370, 419 КПК, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення, у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду з мотивів, зазначених у касаційній скарзі прокурора, а тому вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Гребенюка Р. В. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 червня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді

С. В. Яковлєва О. П. Марчук В. В. Наставний