Історія справи

Ухвала ККС ВП від 15.09.2019 року у справі №721/232/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 721/232/19

провадження № 51-4500ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Клима В. Г. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018260130000238 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сергії Путильського району Чернівецької обл., жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Суть питання

За вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що 04 листопада 2018 року приблизно о 18:00 він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у кімнаті житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_2, який виник на ґрунті ревнощів до ОСОБА_3, умисно завдав потерпілому одного удару ножем у ділянку живота, від якого він присів навпочіпки, після чого ОСОБА_1 умисно завдав йому ще двох ударів ножем у ділянку плечей. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 помер.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

У касаційній скарзі адвокат Клим В. Г., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити постановлені щодо засудженого судові рішення та призначити йому більш м'яке покарання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат указує на те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі і є за своїм розміром несправедливим через суворість, оскільки місцевим судом безпідставно не було визнано обставинами, що пом'якшують засудженому покарання, активне сприяння у розкритті злочину, добровільну видачу знаряддя злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання. Також адвокат зазначає, що судом не повною мірою було враховано те, що засуджений не вчинив жодних компрометуючих дій, а також те, що він не притягувався до адміністративної відповідальності, із сусідами та іншими мешканцями села не конфліктував, позитивно характеризується.

Вказані обставини, на думку ОСОБА_4, свідчать про можливість призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 1 ст. 115 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині адвокат не оскаржує.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є:

- кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права;

- уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може ", "вправі";

- юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного ", "щире каяття" тощо;

- оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 66, 67 КК тощо;

- індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.

Частиною 2 ст. 50 КК закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 згідно з указаними нормами закону врахував: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (який вчинив особливо тяжкий злочин), особу засудженого котрий позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, визнав вину. Крім того, суд визнав щире каяття ОСОБА_1, як обставину, що пом'якшує покарання, а вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що його обтяжує.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання передбаченого санкцією статті, за якою його засуджено.

Зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії ухвали апеляційного суду вбачається, що захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Клим В. Г. не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину через суворість, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним адвокатом у касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені адвокатом у згаданій апеляційній скарзі, і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, в частині призначення засудженому покарання вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши належні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, у частині визначення виду й розміру призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, умотивованість їх висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_1 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, адвокат у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Клима В. Г. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 липня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін