Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.08.2019 року у справі №470/448/18

Ухвала

Іменем України

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 470/448/18

провадження № 51-406 ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Вус С. М.,

суддів: Бородія В. М., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Терлецької Т. О. на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2018 року 2019 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, пенсіонера за вислугою років, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 125, ч. 2 ст. 156 КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді 100 годин громадських робіт; за ч. 2 ст. 156 КК України -у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 13 червня 2018 року, близько 21 год., знаходячись на подвір'ї свого домоволодіння по АДРЕСА_1, у нього виник злочинний умисел спрямований на розбещення малолітніх ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, які в цей час знаходились неподалік від його домоволодіння. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до вищезазначених малолітніх дівчат, та використовуючи психічний і фізичний безпорадний стан внаслідок їх малолітнього віку, діючи всупереч їх волі, взяв за руки і з силою утримуючи, повів до свого будинку, при цьому, з метою запобігання опору останніх, висловлював на їх адресу погрозу фізичним насильством. В приміщенні свого будинку, ОСОБА_1, маючи на меті задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив розпусні дії відносно кожної з потерпілих. При цьому, малолітню ОСОБА_3 з силою штовхнув у груди, від чого вона впала на спину на підлогу та з метою подолання опору застосував до неї фізичне насильство, затуляючи долонею рот і ніс потерпілої. Протиправні дії ОСОБА_1 були припинені матір'ю потерпілої - ОСОБА_4, яка зайшла до його будинку. В результаті застосування ОСОБА_1 фізичного насильства, малолітній ОСОБА_3 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник Терлецька Т. О., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить змінити судові рішення та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді 100 годин громадських робіт; за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та застосувати до нього положення ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. Обгрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що суд, при призначенні засудженому покарання, не повною мірою зважив на його особу, який визнав себе винним та щиро розкаявся, примирився з потерпілими, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має 20 років безперервного стажу в органах МВС, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні матір - пенсіонерку, яка тяжко хворіє і за якою її підзахисний здійснює догляд та те, що тяжких наслідків вчиненими злочинами не завдано. Стверждує, що суд при призначенні покарання не врахував стан здоров'я ОСОБА_1, який страждає на бронхіальну астму. Крім того, зауважує, що законний представник потерпілої ОСОБА_2 - матір ОСОБА_4 просила суд призначити ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та копії долучених до неї судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи у скарзі щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, на думку Суду, є необґрунтованими з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії невеликої тяжкості і тяжких злочинів; обставини вчинення злочинів стосовно малолітніх - те, що вони супроводжувались погрозами та застосуванням фізичного примусу, а також ту обставину, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 156 КК України був припинений втручанням іншої особи.

Крім того, суд врахував дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є пенсіонером за вислугою років.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на наведене, суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому покарання, наближеного до нижчої межі санкцій статей, за якими його засуджено.

Зі змісту копії ухвали апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком місцевого суду, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив вирок стосовно нього змінити та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 156 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 наводив доводи, які за змістом та суттю є аналогічними доводам, викладеним захисником у касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив посилання й доводи, викладені в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_2 - ОСОБА_4., і, не встановивши підстав для зміни вироку місцевого суду, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Так, апеляційний суд зазначив, зокрема, що районним судом при призначенні ОСОБА_1 покарання в повній мірі враховані обставини вчинення ним злочинів та ступінь їх тяжкості, особу винного, який в судовому засіданні не визнав себе винним та заперечував факт вчинення ним злочинів, а також правильно визначено вид та розмір покарання і тому відсутні підстави для застосування до нього вимог ст.ст. 75, 76 КК України та призначення йому більш м'якого покарання. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та представник потерпілої ОСОБА_4, які, на їх думку, дають підстави для застосування ст. 75 КК України, не можуть бути підставами для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів. Характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів не свідчать про можливість його виправлення без відбування реального покарання у виді позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вчинення кримінальних правопорушень, ступіню їх тяжкості, даних про особу ОСОБА_1 та доводів касаційної скарги захисника, Суд не вбачає підстав для призначення засудженому покарання більш м'якого, ніж призначеного судом, із застосуванням положень статей 75, 76 КК, та погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення йому покарання з реальним його відбуттям в місцях позбавлення волі.

Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Терлецької Т. О. на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2018 року 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 травня 2019 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус В. М. Бородій А. О. Чистик