Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.04.2020 року у справі №635/777/19

Ухвала

Іменем України

13 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 635/1813/19

Провадження № 51-2012 кмо 20

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Наставного В. В.,

суддів: Анісімова Г. М., Короля В. В., Кравченка С. І.,

Луганського Ю. М., Огурецького В. П.,

Щепоткіної В. В.,

розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого

ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в об'єднаному кримінальному провадженні (кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220430000232 від 12 лютого

2019 року та № 12019220430000324 від 27 лютого 2019 року) щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мерефа Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Харківського районного суду Харківської області від 30 вересня 2016 року за ч. 2 ст. 185,

ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання, враховуючи зміни, внесені ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2017 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого 04 травня 2018 року по відбуттю строку покарання,

за ч. 2 ст. 289 КК,

установила:

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3 628 гривень процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, у ніч з 10 на 11 серпня 2018 року ОСОБА_1, діючи повторно, на території приватного домогосподарства за адресою:

АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу з приміщення гаражу незаконно заволодів дитячим мотоциклом "Pocket Bike", 2004 року випуску, з бензиновим двигуном DB-M49cc (одноциліндровий, двотактний) об'ємом 49 куб/см, який належав ОСОБА_2 та вартість якого складала 3255 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 16 січня 2019 року та 08 березня 2019 року, діючи повторно, проник до підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2, звідки таємно викрав відповідно електрокосу марки "Gardena", заподіявши матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 629 гривень

40 копійок та електродвигун на 380 вольт, чим заподіяв матеріальну шкоду

ОСОБА_4 на суму 1400 гривень.

Вироком Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Гончаренка А. М. у частині призначення покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким за ч. 2 ст. 185 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

З мотивувальної частини вироку виключено вказівку про визнання обставиною, яка пом'якшує покарання, - часткове відшкодування заподіяної шкоди.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_1 на зазначений вирок апеляційного суду подав касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 березня 2021 року кримінальне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передано на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду.

Своє рішення колегія суддів прийняла у зв'язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 серпня 2019 року (справа № 702/1295/15-к) та постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 березня 2018 року (справа № 278/3362/15-к).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об'єднаної палати.

Зі змісту наведеної норми процесуального права випливає, що законодавцем сформульовано конкретні умови, наявність сукупності яких слугує підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об'єднаної палати. Зокрема, такими обов'язковими умовами є: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було неоднаково застосовано норми права.

При передачі кримінального провадження на розгляд об'єднаної палати колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не дотрималась зазначених вимог закону.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що дитячий мотоцикл з бензиновим двигуном об'ємом 49 куб/см не може належати до транспортних засобів та механічних транспортних засобів, а отже і бути об'єктом злочинів, перелік яких наведено у примітці до ст. 286 КК. Відтак, ОСОБА_1 не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК, а може бути суб'єктом інших кримінальних правопорушень (крадіжка, тощо), передбачених КК. При цьому колегія суддів послалася на примітку до ст. 286 КК, на ч. 2 ст. 289 КК та на примітку до ст. 289 КК, а також на поняття, які містяться в п. 1.10. Правил дорожнього руху, - "транспортний засіб ", "механічний транспортний засіб", "мотоцикл".

Правовідносини - це вид суспільних відносин, що виникають на основі права і учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, а склад правовідносин - це сукупність елементів, необхідних для їх виникнення та існування (суб'єкт, об'єкт, юридичний зміст та юридичний факт). В основі порівняння подібних правовідносин лежить юридичний факт їх виникнення - діяння особи, яке підлягає кримінально-правовій оцінці на предмет застосування кримінальної відповідальності. Елементами подібності, у тому числі, виступають суб'єкт та предмет (об'єкт) кримінально-правових відносин.

У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду зазначила, що механічним транспортним засобом є будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна внутрішнього згоряння, незалежно від його робочого об'єму, тимчасова несправність або відсутність певних деталей на транспортному засобі свідчить лише про його технічний стан та визнала неправильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що моторолер марки "NAVIGATOR EX50C" не може бути визнано транспортним засобом за браком певних агрегатів, за допомогою яких можливе його використання. Предметом кримінального правопорушення у цьому конкретному кримінальному провадженні був моторолер марки "NAVIGATOR EX50C" з робочим об'ємом двигуна 49,9 куб/см.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначила, що будь-який транспортний засіб, який приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів та дійшла висновку про те, що мопед з об'ємом двигуна 49 куб/см у розумінні примітки до ст. 286 КК є транспортним засобом. У зазначеному конкретному кримінальному провадженні предметом кримінального правопорушення був мопед марки "Мустан МТ-50" з робочим об'ємом двигуна 49 куб/см.

Проте колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не навела обставин, які свідчать про подібність цих правовідносин, оскільки в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та постановах Верховного Суду від 13 серпня 2019 року, 01 березня 2018 року предмети посягання різні і висновки суду щодо застосування ст. 289 КК у взаємозв'язку з п. 1.10.

Правил дорожнього руху зроблені саме виходячи особливостей предмету посягання.

Також в ухвалі про передачу кримінального провадження на розгляд об'єднаної палати не зазначено з яким саме висновком та із застосуванням якої саме конкретної норми права колегія суддів не погоджується, не обґрунтовано і позицію як саме відмінно від застосування цієї норми у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 серпня 2019 року (справа № 702/1295/15-к) та постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 березня 2018 року (справа № 278/3362/15-к) така норма повинна застосовуватись, враховуючи особливості предмету посягання, оскільки колегією суддів не зазначено за якими саме критеріями дитячий мотоцикл з бензиновим двигуном об'ємом 49 куб/см не може належати до транспортних засобів та механічних транспортних засобів.

Єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдністю судової практики (п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Однією з функцій, а також завданням об'єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об'єднаної палати Верховного Суду - досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності у подібних ситуаціях.

Враховуючи зазначене, ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 23 березня 2021 року не містить передбачених ч. 2 ст. 434-1 КПК підстав для передачі провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 11 лютого

2020 року щодо нього на розгляд об'єднаної палати, а тому кримінальне провадження підлягає поверненню на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК, об'єднана палата Верховного Суду

постановила:

Повернути кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 11 лютого

2020 року щодо нього на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

Судді:

В. В. Наставний

Г. М. Анісімов В. В. Король С. І. Кравченко

Ю. М. Луганський В. П. Огурецький В. В. Щепоткіна