Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.10.2020 року у справі №725/1277/19

Ухвала

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 725/1277/19

провадження № 51-3961 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Остапука В. І., Щепоткіної В. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

встановив:

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року касаційну скаргу прокурора було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано десятиденний строк для усунення недоліків.

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду прокурор направила нову касаційну скаргу проте приписів ст. 427 КПК не дотрималася та недоліків, які пов'язані зі змістом касаційної скарги, не усунула.

Підстави для скасування або зміни оскаржуваних рішень касаційним судом, визначено у ст. 438 КПК. Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 2 ст. 438 КПК .

Так, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прокурор просить скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Проте, подана скарга містить формальні посилання на підстави для скасування судового рішення із перебігом подій у провадженні та наведеною власною оцінкою обставин справи, однак у ній не зазначено, яких саме істотних порушень кримінального процесуального закону з огляду на положення ст. 412 КПК допустився суд апеляційної інстанцій при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які можуть бути предметом касаційного розгляду.

Також, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор не наводить доводів для скасування оскаржуваного рішення з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК.

Натомість, у касаційній скарзі прокурор посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на неналежну, на її думку, оцінку доказів, що згідно з приписами статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК у межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху в установлений строк.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК та зважаючи на те, що прокурор недоліків касаційної скарги не усунула, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Частина 4 ст. 429 КПК передбачає, що залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому Частина 4 ст. 429 КПК , у межах строку на касаційне оскарження

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Ємець В. І. Остапук В. В. Щепоткіна