Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.06.2020 року у справі №639/5431/19

Ухвала

Іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 639/5431/19

провадження № 51-2652ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 поданої в порядку статті 206 КПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення судами норм кримінального процесуального закону порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому, вказує, зокрема, на неврахування апеляційним судом при постановленні оскаржуваного судового рішення положень ст.129 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

Одночасно ОСОБА_2 просить задовольнити її клопотання та поновити строк на касаційне оскарження. При цьому посилається на те, що відповідно до роз'яснення в ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року вона намагалась оскаржити бездіяльність ДУ "Харківський слідчий ізолятор" в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого не змогла подати касаційну скаргу в установлений законом строк.

Суд вважає, що доводи у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку касаційного оскарження заслуговують на увагу, тому є підстави для поновлення цього строку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши додані до скарги копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За змістом ст. 24 та ч. 3 ст. 392 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому ст. 24 та ч. 3 ст. 392 КПК України, аналогічним чином гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищої рівня; зокрема, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених зазначеним Кодексом.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Як правильно зазначено апеляційним судом, постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1, поданої в порядку ст. 206 КПК України, до вказаного переліку не входить.

Положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оскаржувана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

З таким висновком судді апеляційного суду погоджується і колегія суддів Верховного Суду з огляду на правовий висновок об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17 (провадження № 51-7276кмо18), у якому зазначено, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд залишив поза увагою практику Європейського суду з прав людини та положення Конституції України, якими забезпечується право на апеляційне оскарження, є необгрунтованими.

Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, оскарження якого законом не передбачено, не є свідченням порушення конституційних прав на апеляційний перегляд справи, як про це йдеться в касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (Рішення у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року).

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя і порушенням конституційних прав, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Враховуючи наведене, та з огляду на вищезазначений правовий висновок об'єднаної палати Кримінального касаційного суду Верховного Суду, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк касаційного оскарження на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус С. О. Стороженко А. О. Чистик