Історія справи

Ухвала ККС ВП від 13.01.2021 року у справі №937/7283/20

Ухвала

Іменем України

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 937/7283/20

провадження № 51-85 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,

суддів Маринича В. К. та Макаровець А. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід слідчого Першого слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополь, Торжинської А. О.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід слідчого Першого слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополь, Торжинської А. О.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою слідчого судді та ухвалою суду апеляційної інстанції, просить їх скасувати та постановити нове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.

Зокрема, в цій ухвалі зазначено, що зміст касаційної скарги скаржника зводиться не до суті прийнятого судом оскаржуваного рішення, а обґрунтовано неналежним розглядом його заяв та скарг на протязі 2018-2020 років.

Крім того, ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не зазначає їх та не вказує, які саме порушення, передбачені статтею 412 КПК, перешкодили суду апеляційної інстанції прийняти законне та обґрунтоване рішення.

До того ж, в ухвалі касаційного суду зазначено, що ОСОБА_1 не звернув уваги, що відповідно до статті 424 КПК предметом розгляду суду касаційної інстанції можуть бути ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, однак ухвала слідчого судді не є предметом такого розгляду.

Водночас вимоги касаційної скарги про скасування ухвали апеляційного суду без вказівки на наслідки такого скасування, як визначено у кримінальному процесуальному законі, не узгоджувалися з положеннями статті 436 КПК.

Також, у вступній частині касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує ухвалу апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, а у резолютивній її частині просить скасувати ухвалу від 30 жовтня 2020 року, що позбавляло суд касаційної інстанції визначитись з предметом розгляду.

В ухвалі, якою залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, йому роз'яснювалися вимоги статті 427 КПК, відповідно до якої у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались зі статтею 436 КПК.

При цьому скаржнику в резолютивній частині цієї ухвали визначено строк на усунення недоліків та роз'яснено порядок їх виконання.

В межах встановленого строку на усунення недоліків ОСОБА_1 звернувся до касаційного суду з повторною касаційною скаргою.

Проте скаржник повторно не дотримався вимог статті 427 КПК та не врахував вказівок суду касаційної інстанції.

Так, у повторній касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконні, на його думку, дії слідчого, просить скасувати ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Однак, скаржник знову не звернув увагу на те, що предметом розгляду його касаційної скарги може бути ухвала апеляційного суду, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, а не ухвала слідчого судді.

При цьому, ОСОБА_1 повторно не наводить належні обґрунтування щодо незаконності та необґрунтованості ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка і є предметом касаційного оскарження.

До того ж, скаржник просить скасувати лише ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, яка, як вже зазначалося, не є предметом розгляду касаційного суду, та ставить вимоги до Верховного Суду про задоволення заяви про відвід судді, що не узгоджуються з положеннями статті 436 КПК.

Крім того, ОСОБА_1 додає до касаційної скарги ухвалу апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року, а у повторній касаційній скарзі знову оскаржує рішення апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, яке до цієї скарги не додає та обґрунтувань щодо цього рішення не наводить, що позбавляє суд касаційної інстанції визначитись з предметом розгляду.

Отже, ОСОБА_1 не усунув недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, а відтак його касаційна скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Суд

постановив:

Повернути ОСОБА_1 його касаційну скаргу на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. М. Лагнюк В. К. Маринич А. М. Макаровець