Історія справи

Ухвала ККС ВП від 24.09.2019 року у справі №206/1313/19

Ухвала

7 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 206/1313/19

провадження № 51-4741 ск 19

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Кленцарь Н. В. на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040700000113,

встановив:

24 вересня 2019 року Касаційним кримінальним судом Верховного Суду касаційну скаргу захисника Кленцарь Н. В. через її невідповідність вимогам п. 4 ч. 2 ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. Також захиснику було роз'яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду захисник Кленцарь Н. В. направила нову касаційну скаргу проте приписів ст. 427 КПКне дотрималась та недоліків в повному обсязі не усунула.

Посилаючись у касаційний скарзі на невідповідність призначеного судом засудженому ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, захисник Кленцарь Н. В. не навела доводів щодо явної несправедливості призначеного засудженому покарання через суворість, а відтак й необхідності зміни рішень місцевого та апеляційного судів на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення ст. 414 КПК, а також із урахуванням дискреційних повноважень суду враховуючи, що суд призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК) у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке не є максимальним у межах санкції вказаної норми.

Крім того, серед іншого, усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга не містить чітких вимог до суду касаційної інстанції, викладених у відповідності з положеннями ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Так, у прохальній частині касаційної скарги захисник Кленцарь Н. В. просить змінити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 та призначити йому покарання або у виді громадських робіт, або у виді обмеження волі чи позбавлення волі, із застосування положень статей 69, 75 КК.

Вказане позбавляє можливості встановити позицію захисника щодо результатів касаційного розгляду.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, переглядає судові рішення згідно ст. 433 КПК у межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

За таких обставин, касаційна скарга захисника Кленцарь Н. В. підлягає поверненню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Кленцарь Н. В. на вирок Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 14 березня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко