Історія справи

Ухвала ККС ВП від 30.03.2020 року у справі №613/482/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2020 року

м. Київ

справа № 613/482/17

провадження № 51-1411 ск 20

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Крет Г. Р., Стефанів Н. С.,

розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 - Лиски П. О. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки с. Першотравневе Богодухівського району

Харківської області

та жительки АДРЕСА_1,

звільненої від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.

Короткий зміст вироку, оскарженого рішення та встановлені обставини

За вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року ОСОБА_2 було засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин умисного легкого тілесного ушкодження.

Як установив суд, 26 березня 2017 року близько 02:00 у приміщенні клубу на вул.

Центральній, 6 у м. Богодухові ОСОБА_2 під час сварки завдала ОСОБА_1 чотирьох ударів кулаком в обличчя та підключичну ділянку, а також ударила ногою в стегно, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень у вигляді синців та садна у ділянках повік лівого ока, підключичній, верхнього краю правої клубової кістки та вилиці зліва.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 19 грудня 2019 року скасував згаданий вирок і на підставі ч. 1 ст. 49 КК звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження - закрив згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої Лиска П. О. просить змінити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу апеляційного суду і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені останньою витрати на правову допомогу. На думку скаржника, апеляційний суд не дотримався п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК , адже при закритті кримінального провадження не вирішив зазначеного питання.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення в межах касаційної скарги, в якій не оспорюється правомірності скасування обвинувального вироку, звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставах, зазначених в ухвалі апеляційного суду.

Що стосується доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції процесуального закону через нестягнення витрат на правову допомогу, то таку позицію не можна визнати прийнятною.

Питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано главою 8 КПК. Перелік видів указаних витрат міститься у КПК, а їх розподіл регламентовано ст. 124 КПК.

У силу закону витрати на правову допомогу є одним із видів процесуальних витрат.

За правилами ч. 2 ст. 120 КПК витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий.

Разом із цим, згідно з ч. 1 ст. 126 КПК питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку або ухвалою. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати у разі ухвалення обвинувального вироку.

Водночас ч. 1 ст. 129 КПК передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, виходячи із законодавчих положень витрати з оплати допомоги представника потерпілої суд стягує з обвинуваченого при постановленні обвинувального вироку або ухвали про застосування згаданих заходів.

Однак у цьому провадженні вирок стосовно ОСОБА_2 було скасовано, а кримінальне провадження закрито. Тому суд апеляційної інстанції не мав правових підстав стягувати на користь потерпілої понесені процесуальні витрати, про що обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, роз'яснивши також подальший порядок їх відшкодування.

Усупереч посиланням у касаційній скарзі зміст ухвали апеляційного суду не суперечить ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі захисника не міститься прийнятних й достатніх аргументів про допущення апеляційним судом істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкову зміну оспорюваного рішення на підставі ст. 419 КПК, отже, й необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене й на те, що зі скарги та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 - Лиски П. О. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Григор'єва Г. Р. Крет Н. С. Стефанів