Історія справи

Ухвала ККС ВП від 04.06.2020 року у справі №643/14594/18

Ухвала

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 643/14594/18

Провадження № 51-2617 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м.

Харкова від 02 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пересічне Дергачівського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 18 серпня 2018 року. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 18 серпня 2018 року, в період часу з 11.30 до 12.00 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу будинку № 83-В по вул.

Тракторобудівників в м. Харкові, під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_1, з якою він перебував у неприязних відносинах, маючи умисел на вбивство останньої, завдав їй 8 ударів кухонним ножем, який тримав при собі, в область життєво-важливих органів - грудну клітину і живіт. В результаті спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_1 померла.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишено без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення та особі засудженого, його явну несправедливість через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення і пом'якшити призначене покарання до мінімального, визначеного санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Засуджений вказує на те, що, призначаючи йому покарання, суд першої інстанції не надав оцінку даним про його особу й недостатньо врахував пом'якшуючі обставини.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 1 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. Стосовно доводів засудженого щодо суворості покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких; дані про особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно не працює, має двох неповнолітніх дітей, які мають статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Також судом було враховано стан здоров'я ОСОБА_1.

Судом не встановлено обставин, які пом'якшують покарання, натомість обставиною, яка його обтяжує, визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання в межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційних скарг щодо можливості пом'якшення покарання. Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав для пом'якшення покарання, а також підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим внаслідок суворості, не убачає й колегія суддів касаційного суду.

На думку колегії суддів, призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років відповідає вимогам статей 50 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко О. Л. Булейко С. Б. Фомін