Історія справи

Ухвала ККС ВП від 06.05.2020 року у справі №636/2993/17

Ухвала

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 636/2993/17

Провадження № 51-2200 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.

розглянув касаційну захисника Мазницького М. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року щодо

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не одруженого, не працює, раніше судимого 22 лютого 2016 року Чугуївським міським судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України й встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Чугуївським міським судом Харківської області від 22 лютого 2016 року до призначеного покарання за цим вироком остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

З ОСОБА_1 стягнуто на користь держави процесуальні витрати у виді вартості проведених експертиз в загальній сумі 2745 грн.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 25 липня 2017 року близько 01 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з метою таємного викрадення чужого майна, переліз через паркан домоволодіння АДРЕСА_2, що належить потерпілій ОСОБА_2 на праві приватної власності, підійшов до вікна, розбив скло та проник до приміщення будинку, де, реалізуючи свій злочинний намір, діючи таємно, знайшов господарську сумку та став складати до неї: електричний фен "Філіпс", вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи 539 грн; тепловінтелятор, вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи 154 грн; електроінструмент "Темп", вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи 330 грн, а загалом майна на загальну суму 1023 грн.

Коли ОСОБА_1 перебував у будинку, який є об'єктом охорони Чугуївського відділу позавідомчої охорони, до нього прибув наряд поліції та власниця домоволодіння, які затримали його та припинили крадіжку.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 грудня 2017 року змінено в частині вирішення питання щодо стягнення витрат за проведення судових експертиз. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої та судово-дактилоскопічної експертиз в загальній сумі 2745 грн 78 коп.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема вимог ст. 71 КК України; на невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення та особі засудженого, його явну несправедливість через суворість; вказуючи також на незаконність стягнення з засудженого процесуальних витрат на проведення експертиз, просить змінити оскаржувані судові рішення та пом'якшити призначене покарання. Крім того, в контексті зазначених вимог захисник вказує незадовільний стан здоров'я засудженого.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. Стосовно доводів засудженого щодо суворості покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував, що засудженим вчинено незакінчений замах на злочин, ступінь його тяжкості, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких; дані про особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, не одружений, має судимість за аналогічний злочин, вчинив новий злочин в період іспитового строку за попереднім вироком. Також судом було враховано стан здоров'я ОСОБА_1, встановлено обставини, які пом'якшують покарання, а саме повне визнання своєї провини та щире каяття. Обставинами, які обтяжують покарання, визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

З огляду на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах, визначених санкцією ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Щодо доводів касаційної скарги захисника засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема вимог ст. 71 КК України, що призвело до суворості призначеного йому покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, 22 лютого 2016 року вироком Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, які фактично не відбув, оскільки на підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування цього покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Суд відповідно до норм ч.1 ст. 71 КК України приєднав до призначеного за новим вироком покарання частину невідбутого покарання за попереднім вироком, а саме 1 рік позбавлення волі. З урахуванням наведеного порушень вимог закону про кримінальну відповідальність не вбачається.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.

Зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копії матеріалів вбачається, що засуджений, не погоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо невідповідності призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину через суворість, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним його захисником у касаційній скарзі.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 04 лютого 2020 року, враховуючи обставини справи, прийшов до висновку, що доводи засудженого в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, тому залишив рішення місцевого суду в цій частині без змін.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав для пом'якшення покарання, а також підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим внаслідок суворості, не убачає й колегія суддів касаційного суду.

Доводи захисника про незаконність стягнення з засудженого процесуальних витрат на проведення судових експертиз також є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв'язку з цим, доводи касаційної скарги захисника про те, що вказані процесуальні витрати не можуть стягуватися з його підзахисного, адже експертизи були ініційовані стороною обвинувачення і проводилися у державній експертній установі, не вбачаються обґрунтованими.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Мазницького М. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 26 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко Г. М. Анісімов О. Л. Булейко