Історія справи

Ухвала ККС ВП від 14.04.2020 року у справі №676/7567/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 676/7567/19

провадження № 51-1807ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Булаєнко О.

К. на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2020 року в кримінальному провадженні № 12019240000000252 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Суть питання

За вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 вересня 2019 року приблизно о 12 год., перебуваючи в будинку за місцем свого проживання (АДРЕСА_1), на ґрунті неприязних відносин, пов'язаних зі спільним побутом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків, умисно, з метою заподіяння дружині ОСОБА_2 тілесних ушкоджень завдав шість ударів кулаками по голові останній. Крім того, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 завдав чотирнадцять ударів кулаками по реберній ділянці тулуба потерпілій, а також ще три удари кулаками в підреберну ділянку тулуба, чим заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення, від яких настала її смерть.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 04 березня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.

У касаційній скарзі захисник Булаєнко О. К., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі, через суворість, просить змінити постановлені щодо засудженого судові рішення і призначити останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник указує на те, що суди першої і апеляційної інстанцій безпідставно не застосували до його підзахисного положень ст. 69 КК, оскільки в діях останнього є кілька обставин, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме, на думку Булаєнко О. К., це щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання. Крім того, зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутні обставини, які обтяжують покарання. Також до апеляційного суду було додатково надано дані, які характеризують особу засудженого, а саме те, що останній ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності та був нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції".

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 ККВерховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисник не оскаржує.

При цьому, твердження в касаційній скарзі захисника стосуються невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 65 КК .

Відповідно до положень ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ст. 69 КК , або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини ст. 69 КК за цей злочин.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання згідно з указаними нормами закону врахував: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (тяжкий злочин), особу засудженого, котрий раніше не судимий, безробітний, негативно характеризується за місцем реєстрації, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем військової служби заохочувався подяками, нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітню дитину та матір похилого віку, а також стан його здоров'я. При цьому суд визнав щире каяття ОСОБА_1 обставиною, що пом'якшує покарання, та не встановив обставин, що його обтяжують. Також судом було враховано думку потерпілого, який вказав, що жодних претензій до засудженого не має, та просив призначити останньому мінімальне покарання.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України, і дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, за якою його засуджено.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, засуджений та його захисник, подали апеляційні скарги, в яких наводили доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, не застосування місцевим судом ст. 69 КК та невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого ним злочину через суворість, які за змістом аналогічні доводам, викладеним захисником у касаційній скарзі.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку цей суд перевірив усі посилання й доводи, викладені засудженим та захисником у згаданих апеляційних скаргах і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає, як і не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення місцевого та апеляційного судів у частині визначення розміру призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, умотивованість їх висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_1 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Булаєнко О. К. на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2020 року.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін