Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.11.2020 року у справі №761/39038/18

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 761/39038/18

провадження № 51-5128 ск 20

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Крет Г. Р., Шевченко Т. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року,

встановила:

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її положень, зокрема п. 4 ч. 2, не було додержано.

Згідно з цими положеннями у касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність судових рішень.

Суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права, а не факту і може скасувати чи змінити оскаржені рішення лише на підставах, передбачених КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 414 КПК Суд не уповноважений перевіряти повноту розгляду справи, невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Отже, скаржник має конкретно зазначити у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування судових рішень, тобто навести правове обґрунтування своєї позиції.

Натомість у поданій скарзі, заперечуючи доведеність винуватості у вчиненні злочину, засуджений усупереч законодавчим приписам не наводить обґрунтування заявленої вимоги про закриття кримінального провадження, допущення судами нижчих інстанцій таких порушень норм процесуального права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування вироку й ухвали на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК в їх взаємозв'язку, а також з урахуванням установлених у справі фактів.

Крім того, за змістом скарги у ній ОСОБА_1 по суті ставить під сумнів достовірність окремих доказів, що не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Попри те, що вирок переглядався в апеляційному порядку, у скарзі не зазначено яких конкретних доводів сторони захисту не було розглянуто і не надано на вичерпних відповідей.

Також заявлена ОСОБА_1 альтернативна вимога про скасування й водночас зміну судових рішень суперечить ст. 436 КПК (рішення, які Суд вправі прийняти за наслідками розгляду скарги).

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 427 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.

Києва від 23 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року залишити безруху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Григор'єва Г. Р. Крет Т. В. Шевченко