Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.04.2021 року у справі №757/8331/20

Ухвала

Іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 757/8331/20

Провадження № 51-1608 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року задоволено клопотання прокурора та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, на підставі положень ст. 45 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо нього закрито. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, ОСОБА_2 підозрювався у тому, що 05 листопада 2018 року через всесвітню мережу "Інтернет" знайшов оголошення з надання послуг по виготовленню та продажу посвідчення водія. Надалі шляхом переписки приватними повідомленнями невідома йому особа, яка в подальшому представилась ОСОБА_3, повідомила про те, що послуга із отримання посвідчення водія коштує 5000 грн., та що необхідно надати йому лише фото паспорту та особисте фото.

В подальшому ОСОБА_1 переслав необхідні фотографії, після чого 29 листопада 2018 року у відділенні "Нової Пошти" отримав посилку із завідомо підробленим посвідченням водія і здійснив розрахунок готівкою відповідно до накладної у розмірі 5000 гривень, при цьому достовірно знаючи, що установленого законом порядку отримання водійського посвідчення останній не проходив.

Після цього у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на використання завідомо підробленого документу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вказане посвідчення є підробленим, 27 квітня 2019 року о 02.30 год. під час зупинки інспектором автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у м. Києві по бульвару Дружби Народів, 20, під час перевірки документів, пред'явив працівникам поліції вказане підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 31 жовтня 2017 року, видане на ім'я ОСОБА_1, яке мало явні ознаки підробки, тим самим використав завідомо підроблений документ.

Такі умисні дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не було встановлено факту вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, не допитано обвинуваченого та не зазначено, чим саме підтверджується факт щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Оскільки судами не було встановлено наявності всіх умов та підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження, а апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора щодо цього, судові рішення, на думку прокурора, підлягають скасуванню.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За правилами ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 283 КПК України, прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ст. 45 ККУкраїни в редакції на момент вчинення інкримінованого діяння, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 2 ст. 286 КПК України визначено, що встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Як убачається з наданих суду копій оскаржуваних судових рішень, прокурор, встановивши на стадії досудового розслідування підстави, для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, отримавши згоду останнього на таке звільнення, звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з дійовим каяттям на підставі положень ст. 45 КК України.

За змістом статей 284, 285, 286, 287, 288 КПК України умовами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність визначених законом підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення та згода обвинуваченого.

При цьому, за наявності всіх визначених законом вимог, звільнення від кримінальної відповідальності є обов'язком суду.

Інші обставини, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, зокрема встановлення факту вчинення злочину, визнання вини обвинуваченим, як обов'язкові умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності законом не передбачені.

Як убачається з копії ухвали Печерського районного суду від 11 червня 2020 року, в судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, зазначив, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, активно сприяв у розкритті злочину (надав дані щодо осіб, які займаються підробкою документів, щодо обставин вчинення інших кримінальних правопорушень). Підозрюваний також просив задовольнити клопотання прокурора. Також суд вказав про відсутність заподіяної шкоди внаслідок вчинення злочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з дійовим каяттям та закриття кримінального провадження.

Переглянувши ухвалу районного суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та, вказавши відповідні мотиви, залишив її без зміни.

Зокрема, апеляційний суд вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям не ставиться у залежність від визнання винуватим ОСОБА_1 чи визнання останнім своєї вини, тому доводи прокурора щодо неможливості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 45 КК України без встановлення факту вчинення ОСОБА_1 злочину були визнані необґрунтованими, з чим й погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Стосовно доводів прокурора у касаційній скарзі про вчинення ОСОБА_1 інших злочинів, зокрема пособництво у підробці документів, то з наданих суду матеріалів та копій оскаржуваних судових рішень не убачається даних про те, що у цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрювався чи обвинувачувався у вчиненні будь-яких інших злочинів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І. В. Іваненко Ю. М. Луганський С. Б. Фомін