Історія справи

Ухвала ВП ВС від 20.04.2020 року у справі №910/15585/19
Ухвала КГС ВП від 02.03.2020 року у справі №910/15585/19

УХВАЛА

30 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15585/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Євсіков О. О., Чорногуз М. Г. )

у справі № 910/15585/19

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

до Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання незаконною бездіяльності з погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Державне підприємство "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності з погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем приписів Земельного кодексу України щодо заборони витребовувати додаткові матеріали та документи, не включені до складу технічної документації із землеустрою, що призвело до бездіяльності у вирішенні питання надання висновків про погодження або відмови у погодженні документації із землеустрою.

У зв'язку з цим позивач просив:

- визнати незаконною бездіяльність Запорізької обласної державної адміністрації з розгляду технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288 га кадастровий номер 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115; державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

- зобов'язати Запорізьку обласну державну адміністрацію розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,6288 га за кадастровий номер 2312500000:07:033:0014; цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (14.01); місцезнаходження: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 115, державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в порядку встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд питання щодо погодження або відмову в погодженні технічної документації із землеустрою є процедурним питанням, а не питанням права. Вимога про надання додаткових матеріалів є порушенням процедури погодження та затвердження документації із землеустрою.

Місцевий господарський суд зазначив, що такий спір не пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме Запорізької обласної державної адміністрації, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо погодження документації із землеустрою.

У вказаній ухвалі суд першої інстанція послався на позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 640/9870/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки, а також зобов'язання розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, дійшла висновку, що: "Виникнення спірних правовідносин обумовлено бездіяльністю відповідача щодо вирішення питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що цей спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (міської ради як органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо передачі земельної ділянки у власність. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах Міськрада виступає як власник землі, а тому спір про оскарження її волевиявлення на розпорядження земельною ділянкою не може розглядатися за правилами КАС України, є помилковими".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/15585/19 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 року у справі № 910/15585/19 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спір в частині позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача не пов'язаний з питанням щодо речового права, а є публічно-правовим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач є постійним користувачем земельної ділянки кадастровий номер undefined, а вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захистом майнового права на конкретну земельну ділянку. Тобто оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, а захищається реалізація права на земельну ділянку, що вже перебуває у користуванні позивача.

Апеляційний господарський суд зазначив, що підстав для визначення спору в частині позовних вимог про зобов'язання Запорізької обласної державної адміністрації розглянути клопотання про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, як адміністративного не вбачається, оскільки у даному разі існують особливості набуття земельної ділянки у власність/користування, так як спірна земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні позивача.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 599/567/17, в якій Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір, зокрема, щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), не погодився з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в цій частині та зазначив про відсутність підстав для визначення спору як адміністративного, оскільки у даному разі існують особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами, так як указана земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні заявника. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що змістом позовних вимог є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захист майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок позивача.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від
09.01.2020 у справі № 910/15585/19, у якій просить скасувати вказану постанову, позовну заяву направити для розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновком апеляційного господарського суду в частині того, що вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності відповідача підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діє як орган, через який держава реалізує повноваження власника земельних ділянок, а отже є рівним учасником земельних відносин з іншими юридичними/фізичними особами, а тому вказаний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Таким чином, по суті доводи касаційної скарги зведені до твердження скаржника про необхідність вирішення спору у цій справі судами господарської юрисдикції.

Аналогічні доводи містяться у позовній заяві скаржника та його апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2019.

Тобто предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції цього спору.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що спори щодо визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування стосовно відмови в погодженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії розглядаються судами в порядку адміністративного судочинства (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 352/807/15-а).

Згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи викладене вище, Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 910/15585/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/15585/19 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил