Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.04.2021 року у справі №902/1005/20

УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/1005/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021

(головуючий - Саврій В. А., судді Дужич С. П., Миханюк М. В. )

та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2020

(суддя Нешик О. С. )

у справі №902/1005/20

за позовом Військової частини А0339

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД"

про стягнення 140 162,56 грн неустойки згідно договору підряду,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0339 звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" (далі - ТОВ "МЕГО ЛТД") про стягнення 101 250,97 пені та 38 911,59 грн штрафу за неналежне виконання умов договору про закупівлю виконаних робіт №33 від 19.11.2019 в частині дотримання строків проведення обумовлених робіт.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.12.2020 у справі №902/1005/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021, позов задоволено повністю.

20.04.2021 ТОВ "МЕГО ЛТД" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2020 у справі №902/1005/20 разом з клопотанням зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення розгляду даної справи в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "МЕГО ЛТД", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 7 ст. 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №902/1005/20 є стягнення 140 162,56 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227 000,00
грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, що передбачений пп. "а ", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа має виняткове значення для скаржника.

Вказує, що однією з підстав для апеляційного оскарження слугувало посилання скаржника на заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення згідно з чинним законодавством, гарантоване ст. 61 Конституції України, яке і є предметом даного позову. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не були враховані правові позиції, викладені в постановах Верховногот Суду від 11.10.2017 у справі №347/1910/15-ц, від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15 щодо застосування ст. 549 Цивільного кодексу України. ТОВ "МЕГО ЛТД" вважає, що дана справа має виняткове значення для скаржника, як суб'єкта господарювання, так як основним видом діяльності підприємства є будівництво доріг і автострад. Крім того, зазначає, що надмірний фінансовий тягар також свідчить про винятковість справи для скаржника.

Проте посилання скаржника на те, що справа №902/1005/20 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Касаційна скарга не містить належного обґрунтування, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки скаржником не доведено наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права та не обгрунтовано, що викладені у постановах Верховного Суду у справах №347/1910/15-ц, №6-2003цс15 висновки ґрунтуються на правовій оцінці подібних обставин справи.

З огляду на зазначене, Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених п. п. "а", " в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі №902/1005/20.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №902/1005/20 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ТОВ "МЕГО ЛТД" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "МЕГО ЛТД" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2020 у справі №902/1005/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Окрім того, оскільки Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення, то клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ЛТД" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 та рішення Господарського суду Вінницької області від 17.12.2020 у справі №902/1005/20.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй