Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.12.2020 року у справі №911/945/20

УХВАЛА

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/945/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Селіваненко В. П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Кисіль Т. В. (довіреність від 09.04.2020 № 14-116),

відповідача - Мамаєв Д. Ю. - адвокат (ордер від 09.01.2021 № КВ408427),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області від 08.07.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа"

про стягнення 1 178 212,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Яготинтепломережа" (далі - КП "Яготинтепломережа", відповідач) про стягнення 1 057 645,99 грн інфляційних втрат та 120 566,86 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №12/740-БО-17 від 28.08.2012 (далі - Договір) щодо здійснення розрахунку у строк, визначений договором, за поставлений природний газ у період з жовтня по грудень 2012 року. У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати за договором позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати від суми основної заборгованості за періоди прострочення з травня 2015 року по вересень 2017 року на загальну суму 1 057
645,99 грн та 3% річних за періоди прострочення з 01.01.2016 по 02.11.2017 на загальну суму 120 566,86 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.07.2020 (суддя - Бацуца В. М. ), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (колегія суддів: Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Скрипка І. М. ) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в силу приписів частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі-Закон №1730-VIII) нараховані позивачем інфляційні та проценти річних підлягають списанню.

Суди встановили, що у визначений Договором строк відповідачем не виконано обов'язок з оплати природного газу, поставленого позивачем у період з жовтня по грудень 2012 року, і загальну заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 2 824 452,60 грн було стягнуто з відповідача у повному обсязі лише на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/122/15.

Суди також встановили, що рішенням господарського суду Київської області від
03.03.2016 у справі № 911/13/16 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Яготинтепломережа" про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням КП "Яготинтепломережа" грошового зобов'язання за Договором, встановленого рішенням господарського суду Київської області від
29.01.2015 у справі № 911/122/15, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що на момент розгляду справи № 911/13/16 борг відповідача перед позивачем за поставлений позивачем у період з жовтня по грудень 2012 року природний газ згідно з Договором було погашено повністю.

Враховуючи те, що остаточне погашення (стягнення) відповідачем заборгованості у розмірі 2 824 452,60 грн за поставлений позивачем природний газ згідно з Договором відбулося на підставі рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/122/15, тобто до набрання чинності ~law16~, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах та відмовили у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, 17.11.2020 (згідно з відмітками на конверті) АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення зі справи № 911/945/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційну скаргу, з посиланням на приписи частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано, тим, що під час ухвалення оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (стосовно того, що ~law17~ є нормою прямої дії, відповідно до якої право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише від умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності ~law18~).

Також скаржник вказує про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, приписи статей 7, 13, 74, 76, 77, 78, 86 та 236 ГПК України, і, як наслідок, невірно встановили дійсні обставини справи та не надали оцінки доказам, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що заборгованість відповідачем у повному обсязі сплачено лише 03.11.2017, а тому застосування судами ~law19~ у даних правовідносинах є неправомірним.

Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 911/945/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 і рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2020 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги) у зв'язку з перебуванням судді Малашенкової Т. М. у відпустці касаційну скаргу АК "НАК "Нафтогаз України" зі справи № 911/945/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюк І. М. (головуючий), Колос І. Б., Селіваненко В. П.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 911/945/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 -4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частин 1 -4 статті 13 ГПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Поряд з цим, частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19 Верховний Суд з посиланням на наведену норму вказав, що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

У постанові від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, на аналогічний висновок у якій також послався скаржник, Суд зазначив, що преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного і того самого питання між тими ж сторонами.

Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 922/1545/18, від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 06.10.2020 у справі № 5026/1089/2012.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що остаточне стягнення відповідачем основної заборгованості у розмірі 2 196 865,60 грн за поставлений позивачем природний газ згідно з Договором відбулося на підставі рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/122/15, а рішенням Господарського суду Київської області №911/13/16 від
03.03.2016 (набрало законної сили 20.03.2016) встановлено, що на момент розгляду справи № 911/13/16 борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно з Договором товариством було погашено повністю.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті відповідно до наведених висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми процесуального права - частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду даної справи врахували преюдиціальні обставини, встановлені в іншій справі.

Так, у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19, на яку посилається скаржник, викладено правовий висновок, відповідно до якого ~law20~ є нормою прямої дії, і застосування приписів ~law21~ не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

З огляду на наведені обставини суди у даній справі дійшли висновку про те, що оскільки відповідачем було погашено основну заборгованість за Договором до набрання чинності ~law22~ (до 30.11.2016), то нараховані позивачем на суму основного боргу у даній справі спірні суми 3% річних та інфляційних втрат у вказані позивачем періоди підлягали списанню.

Отже, суди попередніх інстанцій у прийнятті рішення та постанови зі справи № 911/945/19 врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

З огляду на викладене, враховуючи, що визначена підстава касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, на яку послався скаржник, не знайшла свого підтвердження, а судові рішення прийняті відповідно до висновків, викладених Верховним Судом щодо застосування норми процесуального права (частини 4 статті 75 ГПК України) та норми матеріального права (~law23~), суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АК "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 08.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 зі справи № 911/945/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 08.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі № 911/945/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко