Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.01.2021 року у справі №904/1793/20

УХВАЛА

25 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1793/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020

у складі колегії суддів: Антоніка С. Г. (головуючого), Дарміна М. О., Кощеєва І.

М.

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020

у складі судді Мельниченко І. Ф.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення збитків в сумі 135 206,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі № 904/1793/20 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (далі - ТОВ "Долфі-Україна") про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитків в сумі 135
206,40 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі № 904/1793/20 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, вищевказане рішення суду першої інстанції без змін.

12.01.2021 на адресу Верховного Суду через Центральний апеляційний господарський суд надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 10.12.2020 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі № 904/1793/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1793/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.01.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, з таких підстав.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поставивши можливість такого оскарження в залежності від наявності обставин передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей частини 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, позов у зазначеній справі подано у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є відшкодування шкоди у розмірі 135 206,40 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 х 100 = 210 200,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа № 904/1793/20 є малозначною.

У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у справі із посиланням на приписи частини 3 статті 287 ГПК України зазначає, що

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили посилань на правові висновки Верховного Суду та не мають чіткої правової позиції щодо наявності або відсутності вини особи у скоєнні ДТП у випадку закриття провадження у справі про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строків накладення адміністративного стягнення;

- справа № 904/1793/20 має виняткове значення для учасника справи, оскільки шкоду було завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому в даному випадку необхідно застосовувати статтю 1188 Цивільного кодексу України, а саме: за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного), при цьому судами застосовано статті 1166, 1187 Цивільного кодексу України щодо стягнення шкоди з відповідача.

Проте, зазначені доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", а також аналіз судових рішень у справі не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки скаржником не доведено, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, а також різні встановлені обставини в цій справі та судових рішеннях, перерахованих скаржником у касаційній скарзі.

Твердження касатора щодо невстановлення вини заподіювача ДТП у випадку закриття провадження в адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення спростовується змістом оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, з якого слідує, що на підставі власної оцінки наявних у справі доказів, зокрема відеозапису реєстратора, суд дійшов висновку про наявність вини водія автомобіля належного відповідачу у скоєному ДТП.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України), що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява N 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.95 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 904/1793/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі № 904/1793/20.

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк