Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.09.2020 року у справі №925/780/19

УХВАЛА

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 925/780/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Пількова К. М., Краснова Є. В.

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Ходаківська І. П. ) та на рішення Господарського суду Черкаської області від
26.02.2020 (суддя Грачов В. М. )

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості та фінансових санкцій

за участю: позивача: Верхацький І. В, (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення 2 852 230,33
грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 1211/1718-КП-36 від 22.09.2017 у тому числі 4 663 876,56 грн. пені, 610 487,92 грн. 3% річних та 1 735 930,67 грн. інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за переданий за договором природний газ у визначений строк, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 331
938,28 грн. пені, 610 487,92 грн. 3% річних, 1 735 930,67 грн. інфляційних втрат, у частині стягнення 503 853,07 грн. основного боргу, 2 331 938,28 грн. пені відмовлено, провадження в частині вимог про стягнення 2 348 377,26 грн. основного боргу закрито.

2.2. Судові рішення в оскарженій у касаційному порядку частині мотивовані тим, що ступінь виконання зобов'язання боржником, причини виникнення зобов'язання та майновий стан боржника, відсутність збитків кредитора дозволяють суду зменшити розмір штрафних санкцій частково, на 50%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі позивач просить постанову та рішення скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 2 331 938,28
грн., в цій частині ухвалити нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020)) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2. Позов у даній справі поданий про стягнення заборгованості за договором, а також пені і відповідач у справі просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, взявши до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, єдиним доходом якого є кошти, що надходять від продажу теплової енергії від споживачів, всі витрати та доходи відповідача закладені до тарифу на теплову енергію, що затверджуються відповідним державним органом, відсутні докази, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення останнім у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, а також ту обставину, що заборгованість за договором було сплачено відповідачем у добровільному порядку, дійшов висновку, що сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, підлягає зменшенню частково, на 50%.

4.3. Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що судами не було взято до уваги правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Так, у справі №908/1453/14 Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача (боржника) у справі, а судові рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - без змін з тих підстав, що суди, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшли законного висновку, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг, тому клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90% обґрунтовано було залишено без задоволення.

В даній справі, що розглядається, суди обох інстанцій навпаки - дійшли висновку про можливість зменшення пені.

При цьому вказані висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від
04.05.2018 у справі № 908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені у справі, що переглядається у касаційному порядку, було реалізоване судом у конкретному випадку за наслідками оцінки вказаних вище конкретних обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, які у наведеній скаржником постанові Верховного Суду відмінні.

Відтак, постанова Верховного Суду у справі №908/1453/14 ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі (у частині стягнення розміру пені), але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа №908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Подібна правова позиція щодо вказаної постанови суду вже викладалася Верховним Судом в ухвалі від 18.09.2020 у справі № 910/10922/19, за подібних правовідносин в частині, що стосується зменшення судами стягнення пені.

4.4. Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, правовий висновок якої, на його думку, не був врахований судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається.

Верховний Суд у справі № 922/1010/16 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих підстав, що апеляційний суд здійснивши перевірку уточненого позивачем розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що станом на 20.07.2015 неврегульована спільними протокольними рішеннями заборгованість покупця становила 41412557,03 грн. і продавець має право на нарахування пені за період з
20.07.2015 по 02.11.2015, а нарахування позивачем пені за більший період (з
20.01.2015 по 02.11.2015) не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК в частині 6-місячного строку нарахування пені та умовам договору №13-229-Н.

Також у справі № 922/1010/16 Верховний Суд виходив із встановлених судами обставин справи про те, що відповідач не обмежувався при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання; відповідач не був обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат.

Отже, Верховний Суд виходив із встановлених судами обставин справи про конкретні можливості відповідача, притаманні саме у вказаній конкретній справі.

Тобто, у наведеній справі та у справі № 925/780/19 правовідносини не є подібними.

4.5. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.5 ч.1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United
Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.6. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4.7. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234 235 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у справі Господарського суду Черкаської області № 925/780/19, закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді К. М. Пільков

Є. В. Краснов