УХВАЛА

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8322/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання- Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФК Сократ" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - Бєлкін Л. М., адвокат,

відповідача - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ФК Сократ" (далі - ПрАТ "ФК Сократ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання недостовірною інформацію, яка міститься у Постанові Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
09.02.2018 № 30-ЦА-УП-Т, про те, що ПрАТ "ФК Сократ" 11.03.2014 здійснювало операції купівлі-продажу акцій ПАТ "Миколаївцемент" на ПАТ "Українська Біржа" за ціною 30,0049 грн та зобов'язання відповідача відкликати постанову як таку, що містить недостовірну інформацію, з місць застосування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю.) задоволено клопотання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про закриття провадження у справі № 910/8322/19; закрито провадження у справі № 910/8322/19 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суд зазначив, що відповідно до частини 2 статті 231 ГПК України питання вирішення будь-яких спорів, пов'язаних з визнанням повністю або частково актів суб'єктів владних повноважень чинним законодавством віднесено до юрисдикції адміністративних судів України.

При цьому, Господарським судом міста Києва встановлено, що даний позов про визнання недостовірною інформації, яка міститься у постанові відповідача № 30-ЦА-УП-Т по суті є завуальованою спробою ухилитись чи відтермінувати сплату накладеної на позивача штрафної санкції у позаправовий спосіб шляхом звернення до суду неналежної юрисдикції.

Враховуючи, що місцевим та апеляційними судами належної юрисдикції винесені рішення, що набрали законної сили, подальший розгляд даного позову призведе до порушення принципу визначеності (за практикою Європейського суду - res judicata), відповідно до якого після винесення судом остаточного рішення у справі питання більше не може ставитись під сумнів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 (колегія суддів у складі: Скрипка І. М., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б. ) ухвалу Господарського суду міста Києва про закриття провадження у справі скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини у даному випадку виникли щодо недостовірності інформації (як вважає позивач) та її спростування, носять приватно-правовий характер, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, та відносяться до юрисдикції господарського судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, ухвалу господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України та з порушенням правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20, 21, 22, 23 ГПК України.

Скаржник наголошує, що постанова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.02.2018 № 30-ЦА-УП-Т є актом індивідуальної дії, яка винесена комісією у зв'язку з реалізацією нею владних повноважень, тому спір є публічно-правовим в розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого

публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 11.09.2017 у справі № 3-649гс17 у якій містяться висновки щодо юрисдикції справ, однією із сторін яких є суб'єкт владних повноважень.

Поряд з цим згідно пункту 10 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Крім того, заявник зазначає про неправомірність посилання апеляційного суду при вирішенні питання юрисдикції даної справи на постанову Верховного Суду від
07.08.2019 у справі № 757/43793/18-ц, у якій суд дійшов висновку, що справи про захист ділової репутації слід розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком справ між юридичними особами й іншими суб'єктами підприємницької діяльності у зв'язку зі здійсненням ними господарської діяльності, які належать до юрисдикції господарського суду. При цьому звертає увагу, що відповідно до частини 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

ПрАТ "ФК Сократ" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості. Заявник наголошує, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Від ПрАТ "ФК Сократ" також надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що сутністю даного касаційного провадження є оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.

Згідно з частиною 6 статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 ГПК України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частин 1, 3, 4 статті 303 ГПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частин 1, 3, 4 статті 303 ГПК України.

Враховуючи, що постанова апеляційної інстанції оскаржується з підстав порушення юрисдикції, а позивач заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на наявність передбачених процесуальним законом підстав, колегія суддів дійшла висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ПрАТ "ФК Сократ" задовольнити.

2. Справу № 910/8322/19 разом із касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір