Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.04.2021 року у справі №910/11429/20

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11429/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Бенедисюка І. М. та Селіваненка В. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" (далі - Товариство)

на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021

за позовом Товариства

до фізичної особи-підприємця Сидоревича Євгенія Миколайовича

про стягнення 8 694,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 (згідно з відміткою на конверті) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 зі справи № 910/11429/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020; далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині 1 статті 17 ГПК України.

Відповідно до положень частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на зазначене оскаржуване в касаційному порядку додаткове рішення господарського суд міста Києва від 07.12.2020, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, є пов'язаним із первісним судовим актом, а саме: рішенням цього ж суду від 20.10.2020, тобто є його невід'ємною частиною.

Згідно з частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України для цілей частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей частинами 5 та 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 8 694,21 грн у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" цієї ж норми.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Проте наявності таких випадків з обставин даної справи не вбачається, а скаржником у касаційній скарзі не наведено обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 зі справи № 910/11429/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко