Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.11.2020 року у справі №922/6026/15

УХВАЛА

17 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/6026/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко Н. М., Стратієнко Л. В.

розглянувши касаційну скаргу Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт"

на рішення Господарського суду Харківської області

(головуючий - Калантай М. В., судді: Суслова В. В., Аюпова Р. М. )

від 27.02.2017

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гребенюк Н. В., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.)

від 22.09.2020

у справі за позовом Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво"

до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт"

про стягнення 3 897 228,07 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про стягнення 2 509 468,20 грн заборгованості за договорами підряду №451 від 12.05.2014, №500 від 19.07.2014, №498 від 23.07.2014, №499 від 28.08.2014, № 515 від 04.09.2014, а також 1 272
461,89 грн інфляційних та 115 297,98 грн 3% річних.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт (капітальний ремонт ліфтів), які були передані за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за серпень, жовтень та грудень 2014 року на суму 713 029,38 грн (договір № 451 від 12.05.2014), за листопад 2014 року на суму 309991,72 грн (договір № 500 від
19.07.2014); за грудень 2014 року на суму 244302,30 грн (договір № 499 від
28.08.2014); за листопад та грудень 2014 року на суму 610753,84 грн (договір №498 від 23.07.2014); за листопад та грудень 2014 року на суму 745390,96 грн (договір № 515 від 04.09.2014).

3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що якість виконаних позивачем підрядних робіт не відповідає умовам договорів підряду, що підтверджується висновками перевірки, проведеної відповідно до наказу директора №425 від 31.12.2014 комісією у складі працівників відповідача, за результатами якої були виявлені відступи від умов договору. Відповідач зазначає, що в березні 2015 року направляв повідомлення-претензії до позивача про виявлені недоліки з посиланням на статтю 853 Цивільного кодексу України.

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 у справі № 922/6026/15 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 509 468,20 грн основного боргу, 1 272 461,89 грн інфляційних, 115
297,98 грн 3% річних, 58 458,43 грн судового збору.

5. Суд першої інстанції виходив з того, що після передання робіт підрядником (позивачем) і прийняття їх замовником (відповідачем) за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які підписані сторонами без жодних зауважень та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну.

6. Суд відхилив заперечення відповідача щодо виявлених відступів від договорів, підряду, зауваживши, що відповідач не виконав умови статті 853 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення підрядника про виявлені недоліки, оскільки про начебто допущені позивачем недоліки при виконанні підрядних робіт відповідачу було відомо ще на початку 2015 року, проте лише в грудні відповідач направив позивачу повідомленням про створення комісії по перевірці виконання капітальних ремонтів ліфтів згідно з іншим наказом керівника відповідача - №295 від 09.12.2015 (лист № 183010 від 11.12.2015), а також повідомлення-претензії №10/1 від 06.01.2016.

7. Суд брав до уваги, що ці листи були складені та направлені вже після порушення провадження у справі та майже через рік після прийняття виконаних робіт за договорами, і розцінив, що це є намаганням відповідача ухилитися від оплати прийнятих ним без будь-яких зауважень підрядних робіт, підтвердженням чого також є і подальші дії відповідача щодо незабезпечення доступу судового експерта до ліфтів під час проведення, призначеної судом будівельно-технічно експертизи, що унеможливило надання висновку.

8. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи за її недоцільністю та в своєму рішенні вказав, що відповідач фактично зловживає наданими йому процесуальними правами з метою затягування судового процесу у даній справі, що є неправомірним.

9. Під час здійснення апеляційного провадження ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 задоволено клопотання відповідача, призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.

10.22.09.2020 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач своєчасно та в повному обсязі виконав роботи за договорами підряду на загальну суму 2 509 468,20 грн, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), а відповідач не виконав умови статті 853 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення підрядника про виявлені недоліки.

12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договорами підряду № 451,498,499,500,515 від 22.04.2014 на загальну суму 2 509 468,20 грн, що були прийняті відповідачем за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), підписаних ним без жодних зауважень та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання цих робіт.

13. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи № 23417/23418/22572-22691 від 16.06.2020, в частині встановлення вартості фактично невиконаних робіт за договорами підряду на суму 30 112,90 грн, оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 Господарського процесуального кодексу України; результати розрахунків зведено експертом в таблицю, в якій фактично вказано номери зведених кошторисних розрахунків, номери договорів, найменування актів та вартість невиконаних робіт, проте в ній відсутнє обґрунтування вартості невиконаних позивачем робіт в розмірі 30 112,90 грн; акти приймання виконаних будівельних робіт, які складені та підписані уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень та претензій, є належними доказами, які підтверджують заявлені позивачем вимоги.

14.24.12.2020 КП "Харківгорліфт" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 922/6026/15 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що первісна скарга була подана своєчасна, проте була повернута ухвалою від 18.12.2020, що порушує право відповідача на доступ до суду.

15. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2021 касаційну скаргу залишив без руху на підставі пунктів 1, 5 частини 2 та пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не надав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також не зазначив підстави (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), та встановив строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

16.22.02.2021 КП "Харківгорліфт" надіслало до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додало уточнену касаційну скаргу та платіжне доручення від 10.02.2021 № 12465 про сплату судового збору у розмірі 116 916,84 грн (зареєстровано Верховним Судом 25.02.2021).

17. Вивчивши уточнену касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для залишення касаційної скарги без руху та повернення касаційної скарги відсутні. Разом із тим, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

18. Підставою касаційного оскарження судового рішення КП "Харківгорліфт" зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 193 Господарського кодексу України, статей 11,509,525,526,530,610,625,629,837,853,854,882, без врахування висновків щодо застосування цих норм права у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, від 15.04.2019 у справі № 916/1598/17, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, оскільки суди:

- відмовили в задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи;

- визнали акт здачі-приймання виконаних робіт належним доказ виконання позивачем зобов'язань за договором підряду;

- відхилили експертний висновок в частині вартості фактично невиконаних робіт на суму 30 112,90 грн та доказів відступлення підрядника від умов договору підряду.

19. Фактично в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що замовник може виявити відступи від умов договору підряду і після прийняття роботи, та не застосували норми частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України.

20. Окрім того, скаржник посилається на те, що суди, стягнувши 1 272 461,89 грн інфляційних за період січня 2015 року по травень 2016 року та 115 297,98 грн 3% річних за період з 01.01.2015 по 12.07.2016, безпідставно не застосували норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

21. Щодо застосування частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України.

22. Так у постанові від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 Верховний Суд зробив висновок:

"Згідно з частинами 1 -3 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, із правового аналізу вказаних норм слідує, що ними врегульовані різні випадки з різними правовими наслідками.

Так, замовник, який при прийнятті робіт негайно не заявив про виявлені допущені у роботі відступи від умов договору або інші явні недоліки у виконаній роботі, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Водночас замовник має право вже після прийняття робіт заявити про виявлені приховані недоліки (негайно після їх виявлення), тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт.

Відповідно ж до частини 4 статті 853 Цивільного кодексу України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну".

23. Отже, беручи до уваги те, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, зважаючи на недоведеність відповідачем як обставин негайного повідомлення підрядника про виявлені недоліки після прийняття робіт, так і обставин наявності недоліків роботи, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

24. Доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Висновок Суду, викладеного у постановах від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, від 15.04.2019 у справі № 916/1598/17, від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, що наявність підписаного замовником акту прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи, колегія суддів не бере до уваги. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не заперечував, що приховані недоліки замовник може виявляти і після прийняття результату робіт, а виходив з недоведеності обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

26. Також колегія вважає безпідставними доводи щодо незастосування судами попередніх інстанцій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру інфляційних та процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

28. Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

29. У справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо можливості зменшення судом загального розміру відсотків річних (а не інфляційних втрат) як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання, виходячи із з принципів розумності, справедливості та пропорційності, та з огляду на те, що у договорі сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних. У справі, яка переглядається, відсутні такі обставини.

30. Отже, з огляду на те, що у справі № 922/6026/15 відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких визначений у статті 625 Цивільного кодексу України.

31. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

32. Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/6026/15 за касаційною скаргою Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020.

2. Касаційну скаргу Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 922/6026/15 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко