Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.03.2021 року у справі №903/316/20

УХВАЛА

19 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 903/316/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021

у складі колегії суддів: Василишина А. Р. (головуючого), Філіпової Т. Л., Бучинської Г. Б.

та на рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020

у складі судді Войціховського В. А.

у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СУПЕРНОВА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕКОБУД"

про стягнення 394 403,22 грн

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕКОБУД" (далі - ТОВ "Волиньекобуд") поштовим відправленням звернулось безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та на рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/316/20 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від
01.03.2021.

15.03.2021 на адресу електронної пошти Верховного Суду від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СУПЕРНОВА" надійшли заперечення, мотивовані тим, що касаційна скарга ТОВ "Волиньекобуд" не містить достатніх та обґрунтованих підстав для відкриття касаційного провадження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Волиньекобуд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та на рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Суд, зазначає, що об'єктом оскарження згідно касаційної скарги є рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, яким частково задоволено позов Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "СУПЕРНОВА" до ТОВ "Волиньекобуд" про стягнення 219 939,80 грн в повернення здійснених авансових платежів та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 174 463,42 грн витрат, понесених у зв'язку з виправленням недоліків.

Оскільки вказана позовна заява була подана до суду першої інстанції у 2020 році, відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 було встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відтак, предметом позову у цій справі є стягнення 394 403,22 грн (з яких задоволенню підлягали позовні вимоги в частині стягнення 219 939,80 грн, а в частині стягнення 174 463,42 грн відмовлено), що є меншим ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 293 ГПК України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Колегія суддів проаналізувавши зміст касаційної скарги звертає увагу, що звертаючись до суду, ТОВ "Волиньекобуд" як підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної судової практики щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України в поєднанні зі статті 849 Цивільного кодексу України, оскільки оскаржувані судові рішення не відповідають сформованій судовій практиці.

Розглянувши наведені доводи щодо наявності правових підстав для розгляду цієї справи у касаційному порядку, суд вважає їх необґрунтованими.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Твердження скаржника, що рішення суду за наслідком розгляду цієї скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутнє посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Розглянувши наведені аргументи, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки доводи скаржника та аналіз судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом з тим, доводи заявника викладені у касаційній скарзі зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Проте наявності таких випадків з обставин даної справи не вбачається, а скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 903/316/20 за касаційною скаргою ТОВ "Волиньекобуд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 та рішення Господарського суду Волинської області від 26.10.2020 у справі № 903/316/20.

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньекобуд".

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк