Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.09.2017 року у справі №910/11156/16
Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №910/11156/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/11156/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2017

(головуючий - Ємельянов А.С., судді - Ковтонюк Л.В., Кондратова І.Д.)

у справі №910/11156/16 Господарського суду міста Києва

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про зобов'язання провести перерахунки,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2017 року Житлово-будівельний кооператив "Індикатор-13" (далі - ЖБК "Індикатор-13") звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у справі №910/11156/16 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до
15.12.2017).

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у справі №910/11156/16 заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2017, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016, прийняти постанову про задоволення позову ЖБК "Індикатор-13" та стягнути з відповідача судові витрати.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а також невідповідністю судових рішень у цій справі висновкам Верховного Суду України.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у справі №910/11156/16, про перегляд якої просить позивач, мотивована таким. Суд касаційної інстанції зазначив, що предметом спору у цій справі є вимоги ЖБК "Індикатор-13" до ПАТ "Київенерго" про зобов'язання відповідача здійснити помісячний перерахунок за теплову енергію у період з 01.12.2006 по 31.05.2015, оскільки на думку позивача, відповідачем було завищено вартість поставленої абоненту теплової енергії у вигляді гарячої води на 1 861 056,78 грн. При цьому, позивач просив здійснити зазначений перерахунок виключно на підставі розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2002, мотивуючи це тим, що розпорядження КМДА, на підставі яких відповідач обраховував вартість теплової енергії, визнані незаконними в судовому порядку. Проте суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні таких позовних вимог ЖБК "Індикатор-13", встановивши, що розпорядження КМДА №1245 від
20.06.2002 втратило чинність з 30.05.2008, відтак позовні вимоги про здійснення відповідного перерахунку в період з травня 2008 по 31.05.2015 не були задоволені. Крім того, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності, суди відмовили у задоволенні позовних вимог від 25.09.2017 у справі №910/11156/16 про здійснення перерахунку за період з 01.12.2006 по травень 2008 року. Водночас, місцевий господарський суд прийняв до уваги посилання відповідача на те, що з 01.01.2011 тарифи на теплову енергію встановлювались Національною комісією регулювання ринку електроенергетики України та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанови №1729 від 14.12.2010 та №465 від 23.04.2014).

Зазначаючи про неоднакове застосування Вищим господарським судом України ст.20 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст.275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.16, 257, 258, 261, 267, 632 Цивільного кодексу України, Розпорядження КМДА №1245 від 20.06.2000 та постанову НКРЕ №1729 від 14.12.2010, заявник посилається на такі постанови Вищого господарського суду України: від
02.02.2016 у справі №910/29714/14; від 17.09.2015 у справі №910/4452/15-г; від
16.09.2009 у справі №38/69; від 03.02.2010 у справі №42/380; від 15.02.2011 у справі №17/283; від 26.06.2013 у справі №1/40-65/393-2012; від 13.01.2016 у справі №910/7171/15; від 09.02.2012 у справі №22/235; від 05.07.2016 у справі №5011-20/18178-2012; від 10.05.2016 у справі №61/382-3/198-2012; від 09.02.2016 у справі №910/10577/13; від 09.09.2015 у справі №22/322; від 22.11.2011 у справі №52/451; від 10.11.2015 у справі №46/87-59/298-2012.

Суд вважає зазначені доводи заявника помилковими з огляду на таке. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Суд відзначає, що усі зазначені справи стосуються різних часових періодів, за які заявлялись позовні вимоги про здійснення перерахунку за теплову енергію, з огляду на що різним є правовий підхід у застосуванні розпоряджень КМДА, на підставі яких обраховувалась вартість теплової енергії у такі періоди.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2016 у справі №910/29714/14 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при розрахунку належної до сплати вартості спожитої позивачем теплової енергії у спірний період (з 01.01.2010 по 31.12.2010) необхідно здійснювати за тарифами, які були погоджені сторонами у конкретному додатку договору, укладеному між ними, з огляду на відсутність протягом зазначеного періоду, встановлених у законному порядку тарифів. Схожі висновки про необхідність застосування тарифів, визначених сторонами у договорі, за відсутності чинних розпоряджень КМДА, здійснені і у постановах Вищого господарського суду України від 17.09.2015 у справі №910/4452/15-г, від 10.05.2016 у справі №61/382-3/198-2012, від
22.11.2011 у справі №52/451, від 13.01.2016 у справі №910/7171/15 та від
10.11.2015 у справі №46/87-59/298-2012.

Справи №46/87-59/298-2012, №52/451, №5011-20/18178-2012, №22/235, №1/40-65/393-2012, №61/382-3/198-2012, №22/322, №910/10577/13 мають відмінний від справи №910/11156/16 предмет спору, у зв'язку з чим обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, також не можна визнати подібними. Аналогічний висновок стосується постанов Верховного Суду України, на які заявник посилається як на підставу для перегляду постанови Вищого господарського суду України у цій справі. А саме, постанова Верховного Суду України від 30.11.2016 у (категорія справи №310//1655/14-ц), у якій предметом спору є визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, від
27.03.2013 №6-6ц13 з предметом про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку, від 12.06.2013 №6-32цс13 про здійснення перерахунку оплати за комунальні послуги, від 28.05.2013 №3-9гс13 про стягнення заборгованості.

Постанови Вищого господарського суду України у справах №38/69,42/380,17/283, №22/235,1/40-65/393-2012 стосуються питання застосування розпорядження КМДА №86 від 31.01.2007, яке на момент розгляду зазначених справ судами було чинне.

У постановах Вищого господарського суду України зі справ №61/382-3/198-2012,22/322,910/10577/13 та постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 №3-9гс13 суди дійшли висновку, що з липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, відтак, необхідно керуватись тарифами на теплову енергію, затвердженими постановою НКРЕ від 14.12.2010 №1729. Враховуючи, що у постанові Вищого господарського суду України зі справи №910/11156/16, про перегляд якої подано заяву, зазначено, що предметом спору у справі є вимога позивача про здійснення перерахунку саме на підставі розпорядження КМДА №1245, наведені вище постанови не свідчать про неоднакове чи неправильне застосування зазначених ЖБК "Індикатор-13" норм матеріального права.

Посилання заявника на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29.10.2014 у справі №6-26529св14, від
19.08.2014 у справі №6-33679ск14, від 19.05.2014 №6-16519ск14 та від 19.06.2014 №6-18190св14 також не приймаються до уваги Верховним Судом, оскільки зазначені ухвали стосуються питання застосування тарифів за житлово-комунальні послуги, затверджені відповідними рішеннями Черкаської міської ради у різні часові періоди.

Таким чином, порівняння змісту зазначених вище постанов Вищого господарського суду України, Верховного Суду України та ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 у справі №910/11156/16 не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Відтак, відсутніми є підстави для відкриття Верховним Судом провадження у справі №910/11156/16 на підставі ст.111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до
15.12.2017).

Частиною 3 ст. 11121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя зі складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.

Керуючись ст. ст. 234,235, підпунктом 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), ст.ст. 11114, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №910/11156/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати Публічному акціонерному товариству "Київенерго".

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: О. Мамалуй

Л. Стратієнко