Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.08.2019 року у справі №922/3716/18

УХВАЛА

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Мачульського Г. М., Случа О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської областіна постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 липня 2019 року (головуючий - Шевель О. В., судді - Крестьянінов О. О., Тарасова І. В. ) і рішення Господарського суду Харківської області від 11 березня 2019 року (суддя Шатерніков М. І.) у справі

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області

про стягнення 36 400 грн,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 липня 2019 року і рішення Господарського суду Харківської області від 11 березня 2019 року у справі № 922/3716/18.

За наслідками перевірки матеріалів касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статті 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, на які поширюється дія цієї частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 36 400 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн станом на 2019 рік), а тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

У касаційній скарзі не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд таких умов також не вбачає, тому немає підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 922/3716/18.

Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 липня 2019 року і рішення Господарського суду Харківської області від 11 березня 2019 року у справі № 922/3716/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ