УХВАЛА

12 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/371/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2016 (суддя Івашкович І.В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 (головуючий суддя: Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до 1. Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, 2.

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області,

про визнання незаконними рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 16.01.2001 №42 та рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 25.07.2001 №38,

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання незаконними рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 16.01.2001 №42 та рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від
25.07.2001 №38.

Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 05.07.2016 та від
14.07.2016 до участі у справі залучено Управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як іншого відповідача, відповідно.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2016 р. у справі №907/371/16 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради №42 від 16.01.2001р. "Про вилучення земельної ділянки на 127 км 6 ПК від Хустської дистанції колії Львівської залізниці". В частині вимог щодо рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради №38 від 25.07.2001р. "Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1" провадження у справі закрито.

24.04.2018 (згідно з поштовим штампом на конверті) ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 907/371/16 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018 року у справі №907/371/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

17.05.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про поновлення Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 12.07.2018.

У судове засідання 12.07.2017 представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча вказані учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У касаційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 скасувати в частині припинення провадження у справі 907/371/16 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі надали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Також від Відповідача-2 надійшло письмове пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позов мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради №42 від 16.01.2001р. про вилучення земельної ділянки від Хустської дистанції колії та рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради №38 від 25.07.2001р. про виділення земельної ділянки в довгострокове користування ОСОБА_1 є незаконними та такими, що порушують право позивача на користування земельною ділянкою, оскільки виконкомом Грушівської сільської ради не дотримано встановленого порядку вилучення землі у належного користувача, так як вилучення відбулося на підставі погодження неуповноваженої особи. Згідно чинного на той час Положення Хустської дистанції Львівської залізниці, затвердженого у липні 2000р., Хустська дистанція діяла як структурний підрозділ залізниці без права юридичної особи та, відповідно, не вважалася землекористувачем, а тому начальник Хустської дистанції колії не був уповноважений надавати згоду на вилучення земельної ділянки залізниці, яка відноситься до земель державної власності.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд керувався вимогами ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.31 Цивільного кодексу УРСР, ст.31 Земельного кодексу України (1990р. ), рішенням Конституційного Суду України від
16.04.2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме, звернення із самостійним позовом про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 16.01.2001р. №42 та від
25.07.2001р. №38, не є належним способом захисту порушеного права, оскільки не забезпечує реального захисту прав позивача та не призведе до відновлення правового статусу земельної ділянки, який існував до прийняття вказаних рішень.

Рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 16.01.2001р. №42 прийнято за наявності попереднього погодження начальника Хустської дистанції колії Львівської залізниці, оформленого листом №263 від 04.12.2000р. Хустська дистанція колії Львівської залізниці діяла на правах відособленого підрозділу Львівської державної залізниці згідно Положення Хустської дистанції колії Львівської залізниці, затвердженого начальником Львівської залізниці
04.07.2000р., а, оскільки, позивач не надав чинну на час прийняття спірних рішень довіреність, видану від імені Львівської залізниці на начальника Хустської дистанції колії, доводи позивача про відсутність відповідних повноважень начальника Хустської дистанції колії слід вважати не підтвердженими належним чином.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що виконавчий комітет Грушівської сільської ради, приймаючи рішення №42 від 16.01.2001р. "Про вилучення земельної ділянки на 127 км 6 ПК від Хустської дистанції колії Львівської залізниці", не дотримав встановлений порядок вилучення землі у належного землекористувача, тому позовна вимога ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до відповідача Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 16.01.2001р. №42 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від
25.07.2001 №38 суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 25.07.2001р. №38 "Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1" виділено вищевказану земельну ділянку в довгострокове користування строком на 25 років по АДРЕСА_2 розміром 0,028 на п. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1 (а. с. 74, т.1).

Як вбачається з даного рішення, земельну ділянку було виділено п. ОСОБА_1 саме як фізичній особі.

У позовній заяві позивач вказав відповідачем тільки Грушівську сільську раду.

Однак ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2016 залучено до участі у даній справі іншого відповідача ФОП ОСОБА_1, оскільки йому відповідно до оспорюваного рішення від 25.07.2001р. №38 спірну земельну ділянку виділено у довгострокове користування строком на 25 років, а отже предмет спору по даній справі стосується безпосередньо прав цієї особи.

Суд апеляційної інстанції вважає залучення судом першої інстанції ФОП ОСОБА_1 у якості іншого відповідача неправомірним, оскільки рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 25.07.2001р. №38 було виділено п. ОСОБА_1 саме як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю. Крім того, як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22101961 від 18.07.2016р. (а. с. 100-102, т.1) ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований лише 18.08.2003р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради Тячівського району від 25.07.2001 №38, відповідачем за якою є фізична особа ОСОБА_1, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі в частині вимог щодо рішення виконавчого комітету Грушівської сільської ради №38 від 25.07.2001р. "Про виділення земельної ділянки в довгострокове користування п. ОСОБА_1 жителю АДРЕСА_1" належить закрити.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки хоча рішенням виконавчого комітету Грушівської сільської ради від 25.07.2001 №38 спірну земельну ділянку було виділено ОСОБА_1 саме як фізичній особі, однак на момент залучення судом ОСОБА_1 до участі у справі відповідачем-2 він мав статус фізичної особи-підприємця.

На даний момент справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), яка входить до Глави 2 параграфу 1 ГПК України (в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ) і має відповідну назву - "Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів".

Частиною 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (у редакції з 15.12.2017) визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Керуючись статтями 234, 235, 300, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №907/371/16 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.09.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський