Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.07.2020 року у справі №903/576/19

УХВАЛА

07 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/576/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - не з'явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від
11.06.2020 (колегія суддів: Маціщук А. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.), у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"

до фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ковельської районної державної адміністрації Волинської області

про визнання недійсним договору суборенди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" (далі - ТДВ "Ковельагроспецпостач") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича (далі - ФОП Дунайчук О. С. ) про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166, загальною площею 0,2615 га (далі - Договір), укладеного між ТДВ "Ковельагроспецпостач" та ФОП Дунайчуком О. С.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТДВ "Ковельагроспецпостач" з посиланням на положення статей 202, 203, 215, 230, 233 Цивільного кодексу України, зазначало, що спірний Договір укладений під впливом обману, а саме - підробки зі сторони ФОП Дунайчука О. С., оскільки з Договору вбачається, що його укладено строком на сорок вісім років, тоді як в дійсності такий Договір був укладений строком на один рік. Також ТДВ "Ковельагроспецпостач" зазначало, що після підписання позивачем останньої сторінки Договору, де передбачене місце для реквізитів і підписів сторін, та акта прийому-передачі земельної ділянки, відповідач замінив його перший аркуш.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
26.05.2020 у справі № 903/576/19, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТДВ "Ковельагроспецпостач" у повному обсязі.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належними та допустимим доказами, в порядку, передбаченому статтями 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, не довів, що після підписання Договору відповідачем була вчинена заміна першого аркуша на інший з іншою умовою щодо строку Договору суборенди, тобто був вчинений обман. З огляду на викладене, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування положень статті 230 Цивільного кодексу України та визнання Договору суборенди недійсним як такого, що укладений під впливом обману.

2.3. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19 задоволено заяву ФОП Дунайчука О. С.

Стягнуто з ТДВ "Ковельагроспецпостач" на користь ФОП Дунайчука О. С. 15 000,00
грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.4. Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що факт надання правничої допомоги, про обсяг якої зазначено в актах приймання-передачі робіт, підтверджено матеріалами справи. Факт оплати правничої допомоги на суму 15 000,00 грн підтверджено банківськими квитанціями. При цьому апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що, відповідачем не дотримано строки та порядок подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем не зроблено відповідної заяви про витрати до закінчення судових дебатів відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд зазначив, що в судовому засіданні 26.05.2020 перед дебатами відповідачем було заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що зафіксовано у протоколі судового засідання. Крім того, заява про відшкодування судових витрат разом із доказами подана відповідачем і надійшла до суду апеляційної інстанції
01.06.2020, про що свідчить вхідний штемпель суду, тобто - в межах п'ятиденного терміну, визначеного статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТДВ "Ковельагроспецпостач" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви ФОП Дунайчука О. С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТДВ "Ковельагроспецпостач" зазначає, що додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19 ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від
19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Дунайчук О. С. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19 без змін.

На думку ФОП Дунайчука О. С. ТДВ "Ковельагроспецпостач" не надано суду будь-які докази на обґрунтування невідповідності заявлених витрат. ФОП Дунайчук О. С. наголошує, що позивачем не доведено неспівмірність витрат, заявлених відповідачем до відшкодування, та не надано доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

4. Обставини справи, встановлені судом

4.1. Північно-західний апеляційний господарський суд установив, що 01.06.2020 до апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Дунайчука О. С. про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат.

4.2. У зазначеній заяві ФОП Дунайчук О. С. просив ухвалити додаткову постанову та стягнути з ТДВ "Ковельагроспецпостач" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

4.3. Апеляційним господарським судом установлено, що заява відповідача подана у строк, визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто - у п'ятиденний строк після ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги.

4.4. При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд констатував, що для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15
000 грн ФОП Дунайчук О. С. надав суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 01.02.2012 № 614 адвоката Гарбарчук Н. М., Договір про надання правової допомоги від 25.09.2019, укладений між адвокатом Гарбарчук Н. М. та ФОП Дунайчуком О. С., акт приймання-передачі виконаних послуг від
11.05.2020 № 2, рахунок фактуру від 11.05.2020 № 3 на суму 9 000,00 грн, акт приймання-передачі виконаних послуг від 25.05.2020 № 3, рахунок фактуру від
25.05.2020 на суму 6 000,00 грн, квитанції від 25.05.2020, від 11.05.2020 з призначенням платежу "надання послуг згідно договору".

4.5. При розгляді заяви ФОП Дунайчука О. С. про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції апеляційний господарський суд також установив, що
25.09.2019 адвокат Гарбарчук Н. М. (далі - Адвокат) та ФОП Дунайчук О. С. (далі - Клієнт) уклали Договір про надання правової допомоги, за умовами якого Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта. Адвокат бере на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Клієнта, зокрема, в судах всіх інстанцій та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі подавати та підписувати позовні заяви, апеляційні, касаційні скарги та інші документи процесуальною характеру.

Клієнт зобов'язаний без зволікання прийняти виконану роботу, а при відмові у прийняті доручення згідно цього Договору, протягом 3-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову. Відповідно до умов пункту 11 Договору обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному розрахунку, який є невід'ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов'язань. Відповідно до пункту 9 зазначеного Договору, Договір підписаний сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

4.6. Апеляційний господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що адвокат Гарбарчук Н. М. представляла інтереси відповідача у цій справі в суді апеляційної інстанції на підставі ордера серії ВЛ № 068942 від 11.05.2020, в якому підставою визначено Договір про надання правової допомоги - доручення б/н від 25.09.2019. При цьому на звороті ордера зазначено також про відсутність обмежень правомочностей адвоката за Договором правової допомоги б/н від
25.09.2019.

4.7. Апеляційний господарський суд установив, що з акта приймання-передачі виконаних послуг № 2 від 11.05.2020, акта приймання-передачі виконаних послуг № 3 від 25.05.2020 вбачається, що надана правова допомога, вартість якої заявлена до стягнення у сумі 15 000,00 грн., складається з: вивчення апеляційної скарги - 2 000,00 грн; підготовки відзиву на апеляційну скаргу - 4000,00 грн; представництва в суді апеляційної інстанції - 3 000,00 грн; участі у судовому засіданні 19.05.2020 - 3 000,00 грн, участі у судовому засіданні 26.05.2020 - 3
000,00 грн.

Крім того, апеляційний господарський суд перевірив та установив, що суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, а протоколами судових засідань підтверджено, що адвокат Гарбарчук Н. М. представляла інтереси відповідача у судових засіданнях 12.05.2020,19.05.2020 і 26.05.2020. Тому, за висновком апеляційного господарського суду, виконані послуги та факт надання правничої допомоги, про обсяг якої зазначено в актах приймання-передачі робіт, підтверджені матеріалами справи. При цьому факт оплати правничої допомоги на суму 15 000,00 грн підтверджено банківськими квитанціями.

Водночас апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що, відповідачем не дотримано строки та порядок подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем не зроблено відповідної заяви про витрати до закінчення судових дебатів відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд зазначив, що в судовому засіданні 26.05.2020 перед дебатами відповідачем було заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що зафіксовано у протоколі судового засідання. Крім того, заява про відшкодування судових витрат разом із доказами подана відповідачем і надійшла до суду апеляційної інстанції 01.06.2020, про що свідчить вхідний штемпель суду, тобто - в межах п'ятиденного терміну, визначеного нормами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Ковельагроспецпостач" необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд в оскаржуваній додатковій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.5. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.9. При цьому, згідно з частиною статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.10. Верховний Суд, вивчивши та проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови, установив, що апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови ураховано висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник, і суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення відповідно до таких висновків.

5.11. Щодо постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Скаржник наголошує, що розглядаючи справу № 915/237/18 Верховний Суд, зокрема, зробив висновок про, те що аналіз чинного господарського процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у цьому випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Проте Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану додаткову постанову ухвалено без урахування висновку викладеного у постанові від
01.08.2019 у справі № 915/237/18, оскільки зміст мотивувальної частини додаткової постанови свідчить, що судом апеляційної інстанції ураховано зазначений висновок. Зокрема, суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови надав оцінку обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та установив факт оплати правничої допомоги на підставі банківських квитанцій.

5.12. Щодо додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від
03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Скаржник наголошує, що, розглядаючи зазначені справи, Велика Палата Верховного Суду та Об'єднана палата Верховного Суду не відступили від принципу обов'язковості доведення судових витрат на правову допомогу належними і допустимими доказами, а також обов'язку суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат врахувати наявність обставин, зазначених у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, на думку скаржника, попередня судова інстанція залишила поза увагою та не надала оцінки таким обставинам: відповідач не довів складність справи (яка не може вважатися справою складної категорії) та не надав доказів виконання адвокатом робіт; спір у справі має немайновий характер; недотримання строків для подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Проте Верховний Суд відхиляє такі помилкові доводи скаржника, оскільки з оскаржуваної додаткової постанови убачається, що суд апеляційної інстанції установив, що відповідачем було заявлено про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні 26.05.2020 перед дебатами, а заява про відшкодування судових витрат разом із доказами подана у строк, визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто у п'ятиденний строк після ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги. Одночасно апеляційний господарський суд на підставі належних та допустимих доказів установив факт виконання адвокатом робіт з надання професійної правничої допомоги та участі у судових засіданнях адвоката відповідача в суді апеляційної інстанції. Наведене свідчить про врахування апеляційним господарським судом висновків у справах, на які посилається скаржник.

5.13. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.14. Під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення не підтвердилися доводи скаржника про застосування апеляційним господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у справах, на які посилається скаржник.

5.17. Ураховуючи викладене, Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Ковельагроспецпостач" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження не підьвердилася після відкриття касаційного провадження.

5.18. Крім того, 03.09.2020 до Верховного Суду надійшла заява ФОП Дунайчука О.

С., у якій відповідач просить стягнути з позивача витрати на надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу.

5.19. До заяви про стягнення витрат на надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції ФОП Дунайчуком О. С. додано акт №5 від 31.08.2020 приймання-передачі виконаних послуг на суму 1 000,00 грн, рахунок-фактуру № 06 від 31.08.2020 на суму 1 000,00 грн.

5.20. В судовому засіданні 03.09.2020 представник ТДВ "Ковельагроспецпостач" висловив заперечення щодо задоволення заяви ФОП Дунайчука О. С. про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи це неспівмірністю розміру таких витрат із складністю та обсягом виконаних робіт.

5.21. Розглянувши заяву ФОП Дунайчука О. С. про стягнення витрат на надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції, з урахуванням усних заперечень ТДВ "Ковельагроспецпостач", Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, оскільки з наданих акта № 5 приймання-передачі виконаних послуг від 31.08.2020, рахунка-фактури від
31.08.2020 № 06 неможливо установити, що правничі послуги надавалися саме у справі № 903/576/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 903/576/19 закрити.

2. Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Дунайчука Олега Степановича про стягнення витрат на надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв