УХВАЛА

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/378/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Марченко О. Г.,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - Колток О. М.,

відповідача 3 - Василенко Г. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (судді:

Руденко М. А., Дідиченко М. А., Пономаренко Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 (суддя: Літвінова М. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт"

до 1) Державної казначейської служби України, 2) Кабінету Міністрів України, 3) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про відшкодування шкоди у сумі 24 507 197,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Европласт" (далі - ТОВ "Европласт") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач-3) про стягнення з Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, грошових коштів у сумі 24 507 197,00 грн. (відшкодування шкоди).

1.2. Позовні вимоги аргументовані тим, що у вересні 2014 року на території проведення антитерористичної операції у с. Піски Донецької області у позивача було викрадено невідомими особами інженерне, виробничо-технологічне та торговельне обладнання на суму 24 507 197,00 грн. За фактом викрадення обладнання було відкрито кримінальне провадження, яке розслідується СВ Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області. У справі за позовом до Акціонерного товариства "СК "АХА" про стягнення 28 557 861,37 грн страхового відшкодування, позивачу було відмовлено, оскільки за висновком Верховного Суду України у справі №910/12274/15 заявлена страхувальником подія не була визнана страховим випадком. З посиланням на статтю 41 Конституції України, статті 319, 326, 1166 Цивільного кодексу України, позивач зазначив про те, що Держава Україна є відповідальною за шкоду, яку було спричинено майну позивача в результаті проведення антитерористичної операції. Посилаючись на статтю 75 Господарського процесуального кодексу України, позивач вказував на встановлення обставин заподіяння збитків ТОВ "Европласт" у вересні 2014 року на території проведення антитерористичної операції у с. Піски Донецької області у межах справи № 910/12274/15. Зазначив, що позивач є особою, яка позбавлена свого майна - виробничого обладнання на суму 24 507 197,00 грн, при цьому Держава Україна не здійснила належний захист права на мирне володіння майном та не забезпечила ефективного засобу юридичного захисту. У зв'язку із цим вважає, що існує обов'язок держави компенсувати шкоду від правопорушень, пов'язаних з протиправними діями у період та на території проведення антитетористичної операції.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/378/19 відмовлено ТОВ "Европласт" у задоволенні позову до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про стягнення грошових коштів у сумі 24 507 197,00 грн.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 у справі №910/378/19 залишено без змін.

2.2. Ухвалюючи рішення, суди зазначили, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт викрадення належного йому майна, відшкодування вартості якого є предметом позову у даній справі. Визнали необґрунтованими твердження відповідача про те, що факт спричинення збитків ТОВ "Европласт" у вересні 2014 року на території проведення антитерористичної операції (село Піски Донецької області) встановлений та не повинен доводитись. Зазначили, що факту (обставин) викрадення у позивача майна не було встановлено у судових рішеннях, які набрали законної сили у справі №910/12274/15.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, ТОВ "Европласт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Европласт" задовольнити, стягнути з Державного бюджету України солідарно з Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на користь ТОВ "Европласт" шкоду у сумі 24 507
197,00 грн.

3.2. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права а саме: статтю 1166 Цивільного кодексу України, статтю 127 Кримінального процесуального кодексу України, статтю 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", частину 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зазначає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін.

4. Рух справи у суді касаційної інстанції

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
21.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від
20.05.2019 у справі № 910/378/19.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
22.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/378/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 242/4741/16-ц. Велика Палата Верховного Суду
27.11.2019 ухвалила постанову у справі № 242/4741/16-ц, яка була оприлюднена
19.02.2020.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
28.02.2020 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від
20.05.2019 у справі № 910/378/19.

4.4.08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

5.2. Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

5.3. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від
12.08.2019 року у справі № 175/3057/17-к).

5.4. Перевіривши матеріали справи, вивчивши касаційну скаргу та вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір у даній справі містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

5.5. Однією з підстав позову у цій справі є заподіяння шкоди майновим інтересам юридичної особи в результаті проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом.

5.6. При цьому статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" розмежовано порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам та юридичним особам. Водночас закону, який би визначав порядок такого відшкодування підприємствам, установам, організаціям, в Україні не прийнято. Відтак, відсутній законодавчий механізм реалізації юридичними особами права на відшкодування такої шкоди.

5.7. Існуюча судова практика, в тому числі практика Великої Палати Верховного Суду, стосується переважно правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної громадянам (на підставі частини 1 статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом").

5.8. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

5.9. Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.10. Отже, окреслена проблема зачіпає фундаментальні права та свободи, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

5.11. Водночас на сьогодні судова практика з питань застосування статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" до правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі, лише формується. Проте питання щодо застосування норм статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" може виникнути у невизначеній кількості справ, що вже розглядалися та будуть розглядатися.

5.12. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказана судова справа містить виключну правову проблему і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 304 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу № 910/378/19 Господарського суду міста Києва разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Европласт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв