Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 17.03.2020 року у справі №19/037-12 Ухвала КГС ВП від 17.03.2020 року у справі №19/037...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

17 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 19/037-12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на ухвалу Господарського суду Київської області

у складі судді Карпечкін Т. П.

від 10.06.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивної Л. В., Смірнової Л. Г., Поляк О. І.

від 03.01.2020

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - CESKOSLOVENSKA OBCHODNI BANKА

про стягнення 826 320,23 дол. США та 555 218,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" 17.02.2020 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020 у справі № 19/037-12 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.02.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у Господарському процесуальному кодексі України.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діє з 08.02.2020) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.06.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020, задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича у справі № 19/037-12; та визнано незаконною постанову приватного виконавця Говорова Павла Володимировича № ~organization0~ від
22.02.2019 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12.

Підставою для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича у справі № 19/037-12 стало те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 про затвердження мирової угоди у справі № 19/037-12, в порушення пунктів 4, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови), не містить умов затвердженої мирової угоди та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також приватним виконавцем неправомірно, усупереч Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), відкрито виконавче провадження не в частині, яка невиконана боржником і за якою настав строк сплати, а на всю суму боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та визнається скаржником, затвердження судом апеляційної інстанції мирової угоди у справі № 19/037-12 відбулося на стадії виконання судового рішення в порядку частини 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення незалежно від наявності виконавчого провадження. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

У ~law16~ зазначено, що відповідно до частини 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження") ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ. Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час ухвалення постанови про затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Скаржник вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2016 про затвердження мирової угоди, у резолютивній частині містить вказівку про затвердження мирової угоди в редакції, укладеної 05.11.2015 між ПБ "Укргазбанк" та ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр". Умови мирової угоди надавали АБ "Укргазбанк" право на примусове стягнення заборгованості з ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр". Постанова апеляційного господарського суду про затвердження мирової угоди відноситься до виконавчих документів, на підставі яких здійснюється виконавче провадження, а тому правомірно звернена до примусового виконання.

Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України (у редакції до
15.12.2017) було передбачено, що за результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. Ухвала, крім загальних відомостей, визначених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, повинна містити відомості про: 1) затвердження мирової угоди; 2) те, що мирова угода не суперечить закону і не порушує прав й законних інтересів інших осіб; 3) умови мирової угоди. Умови мирової угоди повинні бути викладені згідно з текстом мирової угоди, поданої сторонами на затвердження господарського суду; 4) розподіл судових витрат. Якщо сторони в мировій угоді встановили розподіл судових витрат, суд в ухвалі зазначає про те, яким чином сторони розподілили між собою судові витрати, і відповідно до цього розподілу - про стягнення сум з однієї сторони на користь іншої.

Якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" і підлягає виконанню державною виконавчою службою; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Оцінка судами попередніх інстанцій постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 19/037-12 здійснена виходячи з зазначених вище вимог.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.01.2020 у справі № 19/037-12, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного банку "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
03.01.2020 у справі № 19/037-12.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст