Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.12.2020 року у справі №904/4031/19

УХВАЛА

24 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4031/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Сотник А. С.,

за участю представників:

АТ "Укртрансгаз" - Дудченко В. В.,

АТ "НАК "Нафтогаз України" - Лисенка В. О.,

АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - Павліченко Л. М.,

АТ "Дніпровська ТЕЦ" - Кісілевич Є. Є.,

розглянув, у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019

у справі № 904/4031/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль",

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз",

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 188 009 674,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - відповідач) про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 28 134,463 тис. куб. метрів та стягнути 188009674,37 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 28 134,463 тис. куб. метрів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що для відбору відповідачем у січні - лютому 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Дніпропетровськгаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від
30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Однак, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в обсязі 28134,463 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Дніпропетровськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень - лютий 2017 року.

Позивач вважає, що оскільки відповідачу в січні - лютому 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 28134,463 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС.

З огляду на вказані обставини, позивач вважав, що відповідач безпідставно заволодів майном, яке зобов'язаний повернути позивачу в силу приписів статті 1213 ЦК України, а в різі неможливості здійснити таке повернення - відшкодувати його вартість.

Ухвалою суду від 11.11.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Дніпропетровськгаз".

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 у справі № 904/4031/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд дійшов висновку, що за умови укладення в спірний період між відповідачем (споживачем) та ПАТ "НАК " Нафтогаз України" (постачальником) договорів про постачання природного газу № 4739/1617-РО-3 від 30.09.2016 для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, № 1812/1617-БО-3 від 27.10.2016 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам, № 1811/1617-ТЕ-3 від 25.10.2016 для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також існування спеціально покладеного згідно з п. 1, п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" на постачальника (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") обов'язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання відповідачем в січні-лютому 2017 року природного газу не можна вважати несанкціонованим відбором, отже, споживання газу відбулось на підставі договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 у справі №904/4031/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 у справі №904/4031/19 залишено без змін.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213 ЦК України, зокрема факту безпідставного набуття відповідачем спірного газу, наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи, що є власністю позивача, що свідчить про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд вказав, що внаслідок дій третьої особи (АТ "НАК "Нафтогаз України") щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу, у оператора ГРМ (позивача) виник неврегульований небаланс обсягів природного газу, зокрема, в січні-лютому 2017 року.

Рішення та постанова судів у цій справі прийняті відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах, а саме від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 щодо наявність обов'язку АТ
"НАК "Нафтогаз України" видавати номінації, що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
28.12.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
12.10.2020 у справі № 904/4031/19, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" зазначило:

- пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України - необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постановах: від 14.05.2018 №926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від
05.03.2019 у справі № 923/351/18, які застосовані в оскаржуваній постанові, оскільки такі висновки не стосуються правових підстав набуття відповідачем майна, що належить позивачу, а стосується лише застосування норм щодо обов'язків постачання природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" споживачами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2010 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17";

- пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України - під час ухвалення оскаржуваної постанови суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення;

- неправильне застосування норм матеріального права: статей 202, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, порушення норм процесуального права: статей 50, 76, 77, 78, 79, 236, 277 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
28.12.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
12.10.2020 у справі № 904/4031/19, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у стягненні 188 009 674,37 грн, прийняти в цій частині нове рішення про стягнення188 009 674,37 грн.

Підставами касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило пункти 1, частини 2, підпункти а, в пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України:

- суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
18.05.2020 у справі №826/16697/17, від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19;

- судами надано правову оцінку спірним відносинам без врахування предмету позовних вимог - повернення безпідставно набутого майна та його вартості на підставі статей 11212, 1213 ЦК України, а також не дослідження фактичних обставини справи відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем;

- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права (щодо правомірності застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 № 742-п "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від
21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 14.05.2018 у справі № 926/680/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу, оскільки значним чином впливає на правовідносини у даній сфері господарювання);

- справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (у даній справі розглядається питання правомірності визнання факту постачання товару виключно виходячи з наявності укладеного договору);

- неправильне застосування норм матеріального права: статей 316, 319, 1212 ЦК України, частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу.

Доводи інших учасників справи

АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" у відзивах на касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечує проти їх задоволення, доводи касаційних скарг вважає необґрунтованими, такими, що спростовуються усталеними правовими висновками Верховного Суду у даній категорії справ (наведено ряд справ), просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Від АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
28.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
12.10.2020 у справі № 904/4031/19 з посиланням на практику Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційні скарги відповідач - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2019 у справі № 904/4031/19 залишити без змін, в задоволенні касаційних скарг АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити з підстав, наведених у відзиві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін доГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Частиною 1 статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції визначені частиною 2 статті 300 ГПК України, колегією суддів відхиляються доводи заявників касаційних скарг щодо невідповідності висновків судів про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем обставинам справи, не дослідження судами фактичних обставин справи, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи та недоведеності таких обставин, виходу судами попередніх інстанцій за межі доказування у даній справі, оскільки вони фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, зважаючи на усталені правові висновки Верховного Суду у даній категорії справ, а незгода скаржника із рішеннями судів попередніх інстанцій не підтверджує їх незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Доводи скаржників про неправильне застосування статей 14, 202, 334, 626, 714, 901, 902, 903, 904, 905, 906, 907, 908, 909, 914, 916, 917, 918, 919, 920, 921, 922, 923, 924, 925, 1212, 1213 ЦК України, положень статей 306, 307 ГК України, статей 2, 73, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 173, 236 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" вказує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постанові від 15.05.2019 у справі № 925/1472/17 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від
01.10.2015 № 758, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", та які були застосовані апеляційним господарським судом у даній справі.

Позивач зазначає, що необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у зазначеній постанові полягає в тому, що такі висновки щодо застосування Постанови № 758, Розпорядження № 742-р, Правил постачання не розглядають правові підстави набуття відповідачем у цій справі майна, що належить позивачу та було ним подано до газотранспортної системи внаслідок здійснення її фізичного балансування у спірний період.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

В постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 925/1472/17 за позовом ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" до Кам'янського комунального підприємства теплових мереж, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України "; 2) АТ "Укртрансгаз" про стягнення 808 731,78 грн. компенсації за несанкціонований відбір природного газу.

Верховним Судом зазначено, що виникнення у оператора ГРМ неврегульованого небалансу обсягів природного газу за березень 2017 року відбулося внаслідок саме дій ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо ненадання відповідачу номінацій на плановий обсяг газу на цей період. Проте вказана обставина не звільняє ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від обов'язку постачати природний газ відповідачу, як споживачу за укладеними між ними договорами про постачання природного газу. При цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в договорі і перевищення таких обсягів відповідачем не допущено, а отже дії Кам'янського комунального підприємства теплових мереж не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.11.2019 у справі № 909/953/18. За висновками суду касаційної інстанції "на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов'язковим до виконання, на Компанію та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи Компанії, викладені у касаційній скарзі (пункт 16 даної постанови), про те, що дія названого розпорядження поширюється на жовтень 2016 року і не стосується спірного періоду, тому що вказівка у розпорядженні на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону".

При цьому, Верховний Суд у справі 923/351/18 вказав на з'ясування обставин щодо відсутності несанкціонованого відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, споживачем ПАТ "Херсонська ТЕЦ" у січні 2017 року та, як наслідок, неправомірність віднесення на Оператора ГРМ, відповідача у справі, негативного небалансу за січень 2017 року в розмірі 14 534,848 тис. куб. м та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування за вказаний місяць.

Предметом розгляду у цій справі ( №904/4031/19) є позов АТ "Укртрансгаз" до АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 28 134,463 тис. куб. метрів та стягнути його вартості в сумі 188 009 674,37 грн.

Позов ґрунтується на приписах статей 1212, 1213, 1214 ЦК України, та мотивується тим, що у січні - лютому 2017 року АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є АТ "Укртрансгаз" за відсутності у нього постачальника відповідних обсягів природного газу. АТ "Укртрансгаз" вважає, що відбір відповідачем природного газу у кількості 28 134,463 тис. куб. метрів здійснено з обсягу газу придбаного позивачем за результатами публічних закупівель, а тому в силу приписів статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно.

Зважаючи на суб'єктний склад учасників справ № 925/1472/17, № 909/953/18 та №904/4031/19, а також предмет доказування, судами першої та апеляційної інстанцій в рамках справи № 904/4031/19 не було застосовано правового висновку Верховного Суду у справах № 925/1472/17 та № 923/351/18 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, від якого АТ "Укртрансгаз" вважає необхідним відступити.

Суд також зазначає про помилковість аргументів скаржника про необхідність врахування судами у цій справі висновку Верховного Суду в постановах у справах № 904/5621/17 та № 904/5094/17, з урахуванням якого суди у цій справі мали дійти висновку, що правовідносини між Відповідачем та Третьою особою за укладеним між ними договором, у тому числі стосовно дій/бездіяльності Третьої особи щодо виділення номінацій у спірний період та наслідків таких, що не є предметом спору та заявлених Позивачем у цій справі вимог, можуть предметом окремого позову, оскільки на цей висновок у справах № 904/5621/17 та № 904/5094/17 скаржник послався, виокремивши його із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в рішенні в кожній із названих справ правової позиції Верховного Суду стосовно кожних із спірних правовідносин та предметів спору.

За змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов'язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.

При цьому, твердження, яке наводить заявник касаційної скарги в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "..суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій третьої особи-1 щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об'єктах позивача.." стосується оцінки обставин конкретної справи ( №904/5621/17) за не подібних до справи ( № 904/4031/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною 2 статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов'язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмету доказування у цій справі від справи, що переглядається ( № 904/4031/19), де оператор газотранспортної системи заявив кондикційний позов до споживача природного газу.

Аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у даній справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже і предмета доказування, за змістом зазначених постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17 в яких Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог споживачів до оператора газорозподільної системи про відновлення газопостачання позивачу.

Отже, такі висновки Верховного Суду за результатами оцінки змісту предмета доказування у справах № 904/5621/17 та № 904/5094/17 не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у цій справі ( №904/4031/19) в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегія суддів також не приймає, з огляду на такі обставини.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ "НАК " Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб'єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

У постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law41~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків".

Посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи правову позицію, наведену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від
16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18) щодо подібності правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди здійснили розгляд справи №904/4031/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від
25.02.2020 у справі № 905/2248/18, від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не знаходить.

Доводи скаржників АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" про наявність протилежних висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 904/4031/19.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 911/2756/19 на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Доводи скаржників про неправильне застосування статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, положень статей 50, 76, 77, 78, 79, 236 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
28.12.2019 у справі № 904/4031/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко