Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.12.2018 року у справі №909/476/18

УХВАЛА

06 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Булгакова І. В., Студенець В. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Желіка М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В.

від 13.03.2020

за позовом Національного Банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 1 610 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" 02.04.2020 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі № 909/476/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору та зупинити провадження у справі № 909/476/18 до розгляду поданої ним касаційної скарги.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.04.2020 визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Булгакова І. В., Студенець В. І.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX.

За змістом частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням викладеного, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" щодо форми, змісту та підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law20~ від
15.01.2020.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.

Судом встановлено, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від
27.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від
28.08.2019 у справі № 909/476/18 було залишено без руху у зв'язку з неподанням апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019 у справі № 909/476/18.

Також судом встановлено, що останнім днем строку оскарження в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019 у справі № 909/476/18 - є 09.09.2019 (оскільки 07.09.2019 - вихідний день).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" апеляційну скаргу подано
13.01.2020, що підтверджується поштовою відміткою Кур'єрської служби доставки, тобто з пропуском встановленого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження, без клопотання про поновлення цього строку.

Постановляючи ухвалу від 13.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 909/476/18, яка є предметом оскарження, суд керувався пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Порядок вручення судових рішень встановлений статтею 242 ГПК України, згідно з пунктом 3 частини шостої якої, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі № 909/476/18 направлено на адресу зазначену скаржником в апеляційній скарзі та яка відповідає відомостям зареєстрованим у ЄДРПОУ: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, буд. 14.

Проте скаржником за вказаною ним адресою не отримано ухвалу суду від 27.01.2020 та не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Відхиляючи доводи касаційної скарги про не отримання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, що, на думку скаржника, є порушенням прав учасників процесу на судовий захист, Верховний Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Водночас, слід зауважити, що згідно практики Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішенні від 03.04.2008 "Пономарьов проти України", сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи те, що ухвалу суду від 27.01.2020 про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" без руху судом апеляційної інстанції було надіслано на дійсну адресу скаржника, зазначену останнім у апеляційній скарзі, то усунення недоліків за поданою апеляційною скаргою залежало виключно від безпосередньої готовності останнього брати участь у справі на всіх її етапах розгляду, а його свідомі зволікання, призвели до правомірної відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за поданою скаржником з недоліками апеляційної скарги.

Таким чином, на час прийняття ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі № 909/476/18 недолік апеляційної скарги, зазначений в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020, не усунуто.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за відсутності клопотання скаржника був позбавлений можливості поновити пропущений апелянтом строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської від 28.08.2019 у справі № 909/476/18.

У зв'язку з тим, що у встановлений строк з моменту отримання ухвали заявник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.03.2020 відмовив відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019 у справі № 909/476/18.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано пункт 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України шляхом відмови у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з тим, що скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019 у справі № 909/476/18.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v.
CROATIA" ( № 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).

Для Верховного Суду правильне застосування Західним апеляційним судом норм права під час прийняття ухвали від 13.03.2020 у справі № 909/476/18 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" поданої на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі № 909/476/18 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 у справі № 909/476/18.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Булгакова

В. Студенець