Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.04.2020 року у справі №905/674/19

УХВАЛА

13 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/674/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс"

на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2019 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Костенко та партнери"

про стягнення 78 711,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2020 (згідно з відмітками на конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (далі - ТОВ "Еколіс", скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від
31.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 зі справи № 905/674/19; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.

Дослідивши матеріали касаційної скарги у справі № 905/674/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено й у частині 1 статті 17 ГПК України, за яким учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей частини 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у травні 2019 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1 921 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення 78 711,30 грн. за невиконання зобов'язань з надання юридичних послуг за договором від 22.09.2017 № 1/ТАХ. А отже, ціна позову у справі № 905/674/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі скаржник обґрунтовує тим, що вказана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо допустимості доказів, зокрема таких як електронні докази, показання свідка замість підтвердження обставин справи письмовими документами, а також показання свідка, який має статус адвоката.

Розглянувши наведені скаржником доводи щодо фундаментальності значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики, Суд вважає їх необґрунтованими. По суті всі доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами обставин, з одночасним власним тлумаченням їх на свою користь, та заперечення результатів розгляду справи.

Таким чином, доводи скаржника, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, в касаційній скарзі відсутні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Еколіс" на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 зі справи № 905/674/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки Судом встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" на рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 зі справи № 905/674/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова