Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2019 року у справі №910/4965/18

УХВАЛА

11 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4965/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018

(головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.)

рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018

(суддя Мандриченко О.В.)

у справі №910/4965/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до 1. Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд"

про відшкодування матеріальної шкоди 12 279,56 грн в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 у справі №910/4965/18.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги та дослідивши додані до скарги матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12 279,56 грн в порядку регресу. Ціна позову у справі №910/4965/18 є значно меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що спір у даній справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки суд першої та апеляційної інстанції посилався на постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, в якій надана правова оцінка обставинам щодо строку звернення із заявою про страхове відшкодування до страхової компанії особи, яка набула права вимоги, в той час як правова оцінка обставинам щодо звернення такої особи протягом встановленого законом строку безпосередньо до суду Верховним Судом не надавалась.

Крім того заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій по різному застосовують в аналогічних справах пункт 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Заявник стверджує, що спір у даній справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, однак, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, даний спір вирішено відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, єдину правозастосовчу практику сформовано і господарськими судами дотримано такої практики. Посилаючись у касаційній скарзі на постанови судів апеляційних інстанцій прийняті в інших справах, не дають правових підстав вважати, що спір має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки для формування такої практики відповідні особи, у наведених скаржником справах, не позбавлені права оскаржити судові рішення прийняті у них, в касаційному порядку.

Отже, наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко