Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.07.2019 року у справі №910/14789/18

УХВАЛА

08 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 910/14789/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Малашенкової Т. М. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - фізична особа - підприємець Єфімов Олександр Миколайович,

представник позивача - Єфімов О. М. (паспорт),

відповідач - фізична особа - підприємць Перевозниченко Борис Іванович,

представник відповідача -не з'явився,

розглянув заяву про відмову від позову фізичної особи - підприємця Єфімова Олександра Миколайовича

у справі № 910/14789/18

за позовом фізичної особи - підприємця Єфімова Олександра Миколайовича (далі - ФОП Єіфмов О. М. )

до фізичної особи - підприємця Перевозниченка Бориса Івановича (далі - ФОП Перевозниченко Б. І.)

про припинення порушень прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ФОП Перевозниченко Б. І., в якій просив суд заборонити відповідачу будь-яке використання знака для товарів і послуг "Затишний" та/або позначення, яке схоже із зареєстрованим знаком, у своїй діяльності стосовно наведених у свідоцтві на знак для товарів і послуг.

Рішенням господарського суду від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при здійсненні своєї господарської діяльності відповідач не використовував позначення "Затишний", а використовував позначення "мини-отель "Уютный", без поєднання з будь-якими іншими зображеннями в тому числі із зображенням лелек, що виключає порушення прав позивача на знак для товарів і послуг "Затишний" за свідоцтвом України.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Антимонопольного комітету України із заявою від
04.03.2018 про захист від недобросовісної конкуренції. Дорученням голови Антимонопольного комітету України від 21.03.2018 № 13-01/175 Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України було уповноважено на розгляд заяви ФОП Єфімова О. М. стосовно можливого порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції з боку ФОП Переврзниченка Б. І.

За результатами розгляду заяви ФОП Єфімова О. М. листом від 16.07.2018 № 02-04/1303 Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило, що позначення, яке використовує ФОП Єфімов О. М., відрізняється від позначення, яке використовує ФОП Перевозниченко Б. І., що виключає можливість їх змішування. Згідно проведеного Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дослідження було встановлено, що використання ФОП Перевозниченком Б. І. позначення "Уютный" не може призвести до змішування із діяльністю ФОП Єфімова О. М.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ФОП Єфімов О. М. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 910/14789/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У зв'язку з наведеним Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що дії ФОП Перевозниченко Б. І. у вигляді використання позначення "Уютний" не містять ознак порушення, передбаченого статтею 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2019: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Єфімова О. М. на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
03.06.2019 у справі № 910/14789/18; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 08 жовтня 2019 року о 12:15.

11.09.2019 від скаржника до Верховного Суду надійшла заява про відмову від позову у порядку статті 307 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та стягнення з відповідача судових витрат. Зазначена заява підписана позивачем ФОП Єфімовим О. М.

Від ФОП Перевозниченка Б. І. надійшов відзив на заяву про відмову від касаційної скарги ФОП Єфімова О. М., в якому просить відмовити у задоволенні заяви у зв'язку з порушенням прав та інтересів відповідача. ФОП Перевозниченко Б. І. не задовольняв позовних вимог позивача та не порушував їх, а тому у ФОП Єфімова О. М. немає підстав для відмови від позову у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем.

Заслухавши думку інших учасників справи, Касаційний господарський суд вважає, що заява ФОП Єфімова О. М. про відмову від позову підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно із статтею 307 ГПК України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статтею 307 ГПК України, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Заява про відмову ФОП Єфімова О. М від позову у справі № 910/14789/18 підписана безпосередньо самою фізичною особою-підприємцем.

У судовому засіданні 08.10.2019 ФОП Єфімов О. М вказану заяву підтримав та просив її задовольнити. Суд, враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України, доходить до висновку про задоволення заяви ФОП Єфімова О. М про відмову від позову ФОП Єфімова О. М до ФОП Перевозниченка Б. І. про припинення порушень прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг у справі № 910/15953/17.

Водночас у заяві про відмову від позову ФОП Єфімов О. М просить на підставі частини 3 статті 130 ГПК України стягнути з ФОП Перевозниченка Б. І. судові витрати у розмірі 34 929,00 грн, а саме: 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; 3 524,00 грн судового збору за подання касаційної скарги; 2 643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 1762,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

За приписами частин 1 та 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, вини відповідача у порушенні прав позивача на знак для товарів і послуг "Затишний" за свідоцтвом України виявлено не було, а відтак хибним є твердження скаржника про те, що вимоги були задоволені відповідачем після пред'явлення позову. Заперечує виконання вимог позивача і сам ФОП Перевозниченко Б. І.

При цьому враховується судом і те, що відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача. Рішенням господарського суду від
21.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, у задоволенні позову відмовлено

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача судових витрат за звернення до суду у розмірі 34 929,00 грн, а саме: 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; 3 524,00 судового збору за подання касаційної скарги; 2 643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 1762,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 191, 231, 234, 307 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову від позову фізичної особи - підприємця Єфімова Олександра Миколайовича до фізичної особи - підприємця Перевозниченка Бориса Івановича про припинення порушень прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг у справі № 910/14789/18.

2. Визнати нечинними рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 910/14789/18.

3. Провадження у справі № 910/14789/18 закрити.

4. Відмовити у задоволенні заяви про стягнення з фізичної особи - підприємця Перевозниченка Бориса Івановича судових витрат за звернення до суду у розмірі 34
929,00 грн, а саме: 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; 3 524,00 судового збору за подання касаційної скарги; 2 643,00
грн судового збору за подання апеляційної скарги; 1762,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко