Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.07.2019 року у справі №916/856/19

УХВАЛА

08 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/856/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області

у складі судді Цісельського О. В.

від 28.03.2019 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Будішевська Л. О., Таран С. В., Мишкіна М. А.

від 13.05.2019

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грелюб"

про стягнення 29 666,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 у справі №916/856/19, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

30 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №916/856/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Разом з цим за приписами пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином до переліку ухвал, що можуть бути оскаржені у касаційному порядку належать ухвали про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову (пункт 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України); ухвали місцевого господарського суду про скасування забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову, відмову в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову (пункт 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України) - касаційному оскарженню не підлягають.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

За таких обставин положення частини 8 статті 140 Господарського процесуального кодексу України гарантують особі право саме на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, тоді як приписи статті 287 Господарського процесуального кодексу України виключають можливість оскарження таких ухвал до касаційного суду.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції має відмовляти у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.03.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №916/856/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.

Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Л. В. Стратієнко

В. І. Студенець