Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.09.2021 року у справі №910/18326/19

УХВАЛА

08 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18326/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. та Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс - Економія" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021

за позовом Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

до Товариства

про стягнення 195 879,15 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 (згідно зі штампом Верховного Суду) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 зі справи № 910/18326/19.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX, що набрав чинності з 08.02.2020; далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України.

Згідно з частиною 7 статті 12 ГПК України для цілей частиною 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 195 879,15 грн штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором підряду, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" цієї ж норми.

Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а " та "б" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для перегляду цієї справи в касаційному порядку та посилається на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки останній вважає, що з урахуванням відсутності законодавчо закріпленого поняття щодо визначення "фундаментальності значення для практики", таким випадком може бути, зокрема, невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам Верховного Суду, які скаржник наводить у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження.

Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики та існування правової проблеми (із зазначенням того, що така проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів) у питанні застосування норм, наведених ним у касаційній скарзі. А тому вказані посилання скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики колегією суддів не приймаються, оскільки порушення норм права та неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини 2 статті 287 ГПК України (за умови подібності правовідносин), проте не може вважатися виключним випадком для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

Водночас скаржник посилається на те, що він позбавлений буде можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням під час розгляду іншої справи №910/38/20, яка розглядається господарським судом міста Києва, та в якій скаржник є третьою особою. Проте на підтвердження вказаних доводів скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а тому вказані твердження відхиляються Судом, оскільки останній не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним та припускає можливість набуття ним преюдиційного значення при розгляді інших спорів за участю цих сторін.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи ж скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс-Економія" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2021 зі справи № 910/18326/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова