Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.10.2019 року у справі №922/423/19
Ухвала ВП ВС від 28.06.2021 року у справі №922/423/19

УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/423/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі

за позовом Харківської міської ради

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 6 220 348,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Харківська міська рада (далі - міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту найменування юридичної особи - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", організаційно-правова форма - приватне акціонерне товариство) про стягнення на підставі статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6 220 348,04 грн за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) у період з 01.04.2016 по 31.01.2019 земельної ділянки площею 0,7948 га по вул. Залютинській, буд. 49 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташоване нерухоме майно відповідача та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.04.2019, яка ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2019 прийнята до розгляду). За твердженнями позивача, внаслідок зазначених дій відповідача територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у заявленому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 у справі № 922/423/19 (суддя Калініченко Н. В. ), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 (Зубченко І. В. - головуючий, судді Медуниця О. Є., Радіонова О. О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь міськради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 062 978,84 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від
19.06.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 922/423/19, ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в сумі 2 062 978,84 грн відмовити.

Ухвалою від 09.10.2019 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували зазначені норми права, без урахування правових позицій, викладених Верховним Судом у справах № 910/9673/17 (постанові від 13.03.2018), № 910/21717/17 (постанова від 16.01.2019) та № 910/19331/17 (постанова від
04.09.2018).

ПАТ "Укргазвидобування" наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково визнали заяву позивача подану 10.04.2018, як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки позов у редакції від 10.04.2019 обґрунтовано зовсім іншими обставинами і доказами, ніж первісний позов. Зокрема, у первісному позові зазначено про несформовану земельну ділянку, що не є об'єктом цивільних прав площею 0,4587 га, а у заяві від 10.04.2019 позивач зазначає сформовану земельну ділянку із відповідним кадастровим номером, що є об'єктом цивільних прав, площею - 0,7948 га. На думку скаржника, в цьому разі має місце подання міськрадою
10.04.2019т нового позову, а не збільшення позовних вимог.

Крім цього, скаржник акцентує на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень частини пунктів 4, 5, 6, 7 частини 2 статті 80, частини 2 статті 118, частини 2 статті 164 ГПК України. Так, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій вирішили справу на підставі доказів, створених та наданих після звернення позивача до суду, а саме витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.03.2019, що суперечить правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у справах № 922/1306/18, № 917/1997/17, № 922/536/18, № 922/393/18, № 911/3250/16, № 916/3130/17, № 913/632/17, № 916/4692/15.

Скаржник наголошує, що позивач як суб'єкт права власності на комунальні землі не вживав жодних заходів щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку форма власності відсутня.

Касаційний господарський суд ухвалою від 27.05.2021 передав справу № 922/423/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною 3 статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19 та від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19, у яких, застосовуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, суд дійшов висновку, що підтвердженням формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі.

Натомість Касаційний господарський суд в ухвалі від 27.05.2021 зазначив, що застосовуючи положення статті 79-1 ЗК України до правовідносин, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Так, частина перша цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об'єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 ЗК України не можуть застосовуватися окремо тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об'єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права. Отже, підтвердженням формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав є наявність таких складових: кадастровий номер земельної ділянки; реєстрація її у Державному земельному кадастрі; державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021, оприлюдненою 29.06.2021, справу № 922/423/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

У вказаній ухвалі Великої Палати зазначено, що у постановах Касаційний цивільний суд послався на висновки Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, у яких міститься правовий висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Отже Касаційний цивільний суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 646/4546/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19 не робив висновку, що підтвердженням формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав є наявність двох складових, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та реєстрація її у Державному земельному кадастрі, від якого просить відступити Касаційний господарський суд.

Крім того, у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц, в якій зроблений висновок щодо застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин фактичного користування земельною ділянкою, яка не була сформованою.

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Разом з тим, при вивченні касаційної скарги колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від
01.07.2021 прийняв до розгляду справу № 646/4738/19 за позовом Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Кот Тетяни Вікторівни на постанову Харківського апеляційного суду від 29.10.2020, передану на розгляд об'єднаної палати Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду на підставі статей 403, 404 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19 (провадження № 61-19442 св 20), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 646/4546/19 (провадження № 61-7171 св 20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.07.2020 у справі № 463/12532/18 (провадження № 61-21651 св 19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від
29.01.2020 у справі № 638/13423/18 (провадження № 61-13423 св 19) застосовано принципово різний підхід для вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, в яких один і той самий предмет спору, та які врегульовані одними і тими самими нормами права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом шляхом відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегії суддів з різних судових палат у наведених вище судових рішеннях дійшли протилежних висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- одна колегія суддів дійшла правового висновку про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові;

- інша колегія суддів, установивши, що фактичний розмір земельної ділянки визначено актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, складеним Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, дійшла висновку про наявності правових підстав для стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, різне застосування положень закону, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом, так як, застосовуючи положення статті 79-1 ЗК України до правовідносин, що виникають у зв'язку із безпідставним отримання чи збереженням земельної ділянки, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 11 частини 1 статті 229 ГПК України - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи предмет позову, підстави касаційного оскарження у справі № 922/423/19 і переданої на розгляд Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 646/4738/19, та задля забезпечення сталості та єдності судової практики судова колегія вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 922/423/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від
19.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Харківської області від
19.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі № 922/423/19 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 646/4738/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ