Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.04.2020 року у справі №916/1653/19

УХВАЛА

10 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1653/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020

та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2019

за позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до Малого спортивно-оздоровчого приватного підприємства "Бедбойз"

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 7 237,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 у справі № 916/1653/19, подана разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження 17.02.2020.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

За положеннями пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а " - "г" цієї норми.

Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 7 237,75 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн станом на 01 січня 2020 року), а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначені доводи заявник обґрунтовує тим, що на даний час відсутня єдина правозастосовна практика у справах про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зокрема щодо оцінки судами матеріалів перевірок дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, проведених уповноваженим органом. Крім того, на думку скаржника, значимість цієї справи полягає в понесенні винуватими особами повної цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Однак, наведені доводи суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію, зокрема у постанові від 18.11.2019 у справі № 908/374/19. Крім того, колегія судів звертає увагу, що вказані доводи стосуються оцінки доказів судом та не мають фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з конкретних фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду позовних вимог, на підставі дослідження поданих сторонами доказів. Посилання скаржника на необхідність понесення винуватими особами повної цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, також не свідчать про фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, заявник у скарзі не наводить обґрунтувань, які б свідчили про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.

Всі інші доводи заявника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності перегляду та переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Обґрунтування наявності інших підстав, передбачених підпунктами "б ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо права касаційного оскарження в малозначних справах, скаржником також не наведено.

У контексті викладеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 держави-члени мають вжити заходів щодо визначення кола питань, виключених із права на апеляцію та касацію, для недопущення будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Як вбачається із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Таким чином, підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутні.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1653/19 за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та рішення Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 у справі № 916/1653/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова