Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.10.2020 року у справі №911/2314/19

УХВАЛА

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 911/2314/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л. Й. - головуючої, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник - адвокат Онищенко І. П. (довіреність від 23.01.2020 №1-2261)

відповідач - Комунальне підприємство Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник - адвокат Єгоров В. С. (довіреність від 13.05.2019 №14-183)

2) Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз",

представник - адвокат Волощук П. Ю. (довіреність від 02.01.2020 №Др-2-0120)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.08.2020

у складі колегії суддів: Алданова С. О. (головуючий), Зубець Л. П., Мартюк А. І.

та рішення Господарського суду Київської області

від 18.02.2020

у складі судді Конюх О. В.

у справі №911/2314/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 4 175 137,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

1.18.09.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №1001ВИХ-20-5039 від 17.09.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2314/19 в порядку статей 286, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.09.2020.

3. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.10.2020.

4. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі №911/2314/19 за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 та призначено її розгляд на
26.11.2020 о 10:45.

5.21.09.2020 поштовим відправленням, направленим на адресу Північного апеляційного господарського суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №39/5-1970-20 від 21.09.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від
18.02.2020 у справі №911/2314/19 в порядку статей 286, 287, 288 ГПК України.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020.

7. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Банаська О. О., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020.

8. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2020 касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" №39/5-1970-20 від 21.09.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2314/19 залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 05.11.2020. Скаржником усунуто недоліки касаційної скарги з наданням суду 02.11.2020 доказів сплати судового збору на суму 125 254,12 грн.

9. У зв'язку з перебуванням судді Банаська О. О. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2020.

10. У зв'язку з перебуванням судді Васьковського О. В. на лікарняному автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2314/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2020 та витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2020.

11. Ухвалою 11.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №911/2314/19 з касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 і доданими до них документами до провадження; відкрив касаційне провадження у справі №911/2314/19 за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020; об'єднав касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2314/19 в одне касаційне провадження; ухвалив здійснити розгляд касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2314/19 разом із касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Суду 20.10.2020 на 26.11.2020 о 10:45.

Розгляд справи в місцевому та апеляційному судах.

12. АТ "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Бородянської селищної ради "Бородянкатепловодопостачання" (далі - КП "Бородянкатепловодопостачання", відповідач) про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 624,783 тис. куб. м. ; у випадку неможливості його повернення - відшкодувати його вартість на суму 4 175
137,39 грн.

13. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідач набув без будь-якої правової підстави природний газ загальним обсягом 624,783 тис. куб. метрів за період з січня по березень 2017 року, а відбір відбувся за рахунок газу, який позивач як оператор газотранспортної системи придбав у АТ "НАК " Нафтогаз України" за результатами проведення публічних закупівель. За таких обставин, відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 624,783 тис. куб. м. Позивач наголосив, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач на підставі частини 2 статті 1213 ЦК України зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду справи судом та становить 4 175 137,39 грн. станом на липень 2019 (том 1, а. с. 1-2).

14. Ухвалою 19.09.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив інші процесуальні питання (том 1, а. с. 62-64).

15. Рішенням 18.02.2020 Господарський суд Київської області у задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" до КП "Бородянкатепловодопостачання" відмовив (том 2, а. с. 186-199).

Місцевим судом встановлено, що між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Бородянкатепловодопостачання" укладено договори №1770/1617-ТЕ-17 від
18.10.2016, №1833/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1895/1617-КП-17 від 09.11.2016 згідно з якими сторонами було узгоджено обсяги постачання та споживання природного газу, зокрема, в першому кварталі 2017 року (січень-березень 2017 року) та за умовами яких АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язалось поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ (том 1, а. с. 73-99).

16. Судом встановлено, що на виконання вимог договорів постачання природного газу №1770/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, №1833/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1895/1617-КП-17 від 09.11.2016 відповідачем було надіслано для підписання АТ
"НАК "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2017 року загальним обсягом 624,783 тис. куб. м., складені і підписані тільки відповідачем. Разом з тим, у лютому-квітні 2017 року АТ "НАК " Нафтогаз України" своїми листами від 15.02.2017 №26-1606/1.2-17 №26-3485/1.2-17, від 16.03.2017 №26-2690/1.2-17, від 14.04.2017 повернуло відповідачу без підписання зазначені акти, зазначивши, що у зв'язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 відповідачу не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на січень-березень 2017 року, а тому АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечувало постачання природного газу відповідачу у цей період.

17. Місцевим судом встановлено, що 03.10.2016 між АТ "Укртрансгаз" (як оператором) та КП "Бородянкатепловодопостачання" (як замовником) укладено договір на транспортування природного газу №1604000375/ВОУ/2016/150121 (далі - договір транспортування природного газу), за умовами якого оператор зобов'язувався надавати замовнику послуги з транспортування природного газу, а замовник зобов'язувався сплачувати оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

18. Судом встановлено, що АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.

19. З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку що КП "Бородянкатепловодопостачання" у січні-березні 2017 року спожито природний газ, який належав АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі укладених з АТ "НАК " Нафтогаз України" договорів постачання природного газу №1770/1617-ТЕ-17 від
18.10.2016, №1833/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1895/1617-КП-17 від 09.11.2016, оскільки дії з відмови у видачі номінацій були незаконними, а за умовами укладеного договору АТ "НАК "Нафтогаз України" прийняло на себе зобов'язання з постачання газу відповідачу та не вжило заходів щодо припинення постачання.

20. Не погодившись з рішенням місцевого суду, АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК " Нафтогаз України" звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (том 3, а. с. 2-7,24-35).

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 залишено без змін (том 2, а. с. 180-193).

22. Апеляційний суд погодився з повнотою дослідження місцевим судом обставин справи та правильністю наданої їм юридичної оцінки щодо здійснення фактичної поставки газу на виконання укладеного договору між відповідачем та третьою особою (АТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником), зазначивши про неправомірну відмову відповідачу у видачі номінації на отримання газу з боку АТ
"НАК "Нафтогаз України", всупереч діючій постанові Кабінету Міністрів України, якою АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язувалося видати такі номінації теплопостачальним та теплогенеруючим підприємствам, одним з яких був відповідач у цій справі.

23. Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд погодився з правильністю висновків місцевого суду про те, що відбір природного газу мав місце на підставі договірних відносин між відповідачем та третьою особою, а позивач, як оператор газотранспортної системи, не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданими йому збитками та діями саме відповідача з отримання спірного газу, що за відсутності вини відповідача в неотриманні номінації, виключає можливість застосування до нього положень статті 1212 ЦК України, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду зазначає про таке.

25. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підстави (підстав). Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржники посилалися на пункт 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначили, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням положень статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи, положень статей 76, 77, 78, 79, статті 236, частини 3 статті 238 ГПК України.

26. АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі зазначило про те, що апеляційним судом не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 18.05.2020 у справі №826/16697/17 та 10.06.2020 у справі №904/4018/19.

Також, необхідність здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржники обґрунтовують тим, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з ГТС позивача, який зобов'язаний здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу.

АТ "Укртрансгаз" просило відступити від висновків, викладених у постановах суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від
04.04.2018 у справі № 904/5094/17. від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 та від
10.10.2019 у справі №925/358/18, які застосовані у оскаржуваній постанові, оскільки такі висновки не стосуються правовідносин щодо безпідставно набутою майна - набуття природною газу без права власності, а стосуються лише застосування норм щодо обов'язків з постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" споживачам відповідно до Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17".

27. АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, що регулює аналогічні спірні правовідносини на ринку природного газу, а саме питання безпідставного набуття природного газу за відсутності постачальника, адже аналогічними є судові рішення у подібних правовідносинах, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; спірні правовідносини, стосуються застосування норм права, зокрема статті 1212 ЦК України, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики для скаржника, сторін у справі та для усіх учасників ринку природного газу у спірних правовідносинах, а саме питання безпідставного набуття природного газу за відсутності постачальника та його повернення власнику, відшкодування вартості (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України). На думку скаржника, суди не врахували висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.09.2019 у справі №910/12929/18 (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

АТ "НАК "Нафтогаз України" доводило, що позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені судами нижчих інстанцій у мотивувальній частині щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України" та висновки судів щодо неправомірності дій останньої; справа становить значний суспільний інтерес; суди нижчих інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо її застосування (частини 1 статті 287 ГПК України), а саме застосували положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій НАК "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу, що не може впливати на оцінку правомірності дій відповідача при безпідставному споживанні природного газу. На думку скаржника, суди також не урахували висновку Верховного суду викладену у постанові від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №904/5094/17. (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

Також, АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що судами не застосовано положення статті 14, статті 334 ЦК України статті 41 Конституції України та не застосовано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа №826/15568/16), від 10.04.2020 (справа №808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) тощо, де викладена правова позиція щодо вчинення фактичних дій на виконання умов договору.

28. Відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов'язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №911/2314/19.

29.1. Так, Верховним Судом у постанові 25.02.2020 зазначено, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

29.2. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто, видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від
05.03.2019 у справі №923/351/18).

29.3. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18.

30. Доводи скаржників про неправильне застосування розпорядження КМУ від
05.10.2016 №742-р щодо обов'язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років, касаційний суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовані правовою позицією, висловленою касаційним судом у постанові Верховного Суду 25.02.2020 у справі №905/2248/18, прийнятій за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі №911/2314/19.

31. Також, відсутні підстави для відступу від висновків, викладених у постановах суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі №922/345/17 та від
10.10.2019 у справі №925/358/18.

31.1. Так, у постанові суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17 Верховний Суд зазначив:

"22. Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ
"НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

23. Отже, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом."

31.2. У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №911/656/17 зазначено:

"53. Також, згідно пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 рік, № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

54. Отже, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного правового акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом."

31.3. У постанові від 04.04.2018 у справі №904/5094/17 Верховний Суд зазначив: ".. відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню саме на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою КМУ від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації."

31.4. У постанові від 15.03.2018 у справі №922/345/17 Верховний Суд зазначив: "Аналізуючи умови договорів постачання, вищенаведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від
05.10.2016 року "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, зокрема у грудні 2016 року та січні 2017 року, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок (позивачем та відповідачем-2) своїх зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т. ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні бути врегульовані між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", а не з ПАТ "Харківгаз" як газорозподільною організацією."

31.5. У постанові від 10.10.2019 у справі №925/358/18 Верховний Суд зазначив: "Окрім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (пункти 1,2) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій. Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу було покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону."

32. Виходячи з аналізу суб'єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у зазначених справах, однією з сторін у зазначених справах є АТ "НАК " Нафтогаз України". Водночас, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

33. У справі №911/2314/19 одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання газу, також є АТ "НАК "Нафтогаз України", а зазначені відносини виникли у період дії положень розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", якими прямо встановлено обов'язок АТ "НАК "Нафтогаз України" видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного розпорядження.

34. Отже, застосовані апеляційним судом висновки у оскаржуваній постанові в частині аналізу Верховним Судом розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" щодо обов'язків з постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18 про наявність обов'язку видавати номінації АТ "НАК "Нафтогаз України", що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

35. Доводи скаржників про неправильне застосування статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи, положень статей 76, 77, 78, 79, частини 3 статті 238 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами.

36. Посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки зазначеною постановою справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (прийняли до уваги розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження КМУ №1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами), а також у справі №904/4018/19 судами не надано оцінки іншим доказам відповідача щодо моменту укладення договорів про постачання природного газу №77/16-ТЕ (Т)-4 від 29.02.2016 та періоду його дії, не досліджено подану відповідачем копію платіжного доручення №000328 від 25.03.2016 про оплату за спожитий газ. Касаційним судом звернута увага місцевого суду на порушення норм процесуального права (розгляд справи без участі НАК "Нафтогаз України", як сторони договору постачання газу), що на його думку мало наслідком порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

37. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі №910/12929/18 з огляду на таке.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що сторонами у спорі є АТ "Сбербанк" та ТОВ "ШЕЙК", а предметом позову є стягнення з орендаря безпідставно набутих грошових коштів за договорами суборенди. Судами у справі №910/12929/18 встановлено наявність договірних відносин у сфері кредитування та встановлено передачу майна боржника відповідачу за чинним договором оренди, внаслідок чого апеляційний суд дійшов висновку про набуття орендодавцем від суборендарів плати за чинними договорами суборенди та відсутність у нового власника майна правових підстав для стягнення з орендаря спірної суми як такої, що набута безпідставно.

Касаційний господарський суд у цій справі погодився з висновками апеляційного суду. Отже, у зазначеному випадку апеляційний та касаційний суди погодилися з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування грошових коштів від орендаря на користь власника майна в порядку статті 1212 ЦК України як таких, що набуті ним на підставі чинного договору оренди, який є обов'язковим для нового власника.

38. Також, Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання АТ "НАК "Нафтогаз України" на наявність у справі №911/2314/19 підстав для застосування правил про витребування майна у кондикційних правовідносинах, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржниками в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76, 77 ГПК України, не спростовано наявність договірних відносин між Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та відповідачем, а також наявність інших договорів (Договір про транспортування природного газу №1604000375/ВОУ/2016/150121, укладений між АТ "Укртрансгаз" та КП "Бородянкатепловодопостачання"; договорів №1770/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016, №1833/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1895/1617-КП-17 від 09.11.2016 укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Бородянкатепловодопостачання"), наявність яких спростовує доводи позивача про набуття відповідачем природного газу у січні-березні 2017 року поза межами укладених договорів на постачання газу, що виключає наявність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України.

39. Посилання АТ "Укртрансгаз" на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегія суддів також не приймає, з огляду на такі обставини.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ "НАК " Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб'єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

У постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law35~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків."

40. Також, неподібними є правовідносини у справах адміністративної юрисдикції №826/10933/14, №803/1362/16, в яких суди дійшли висновку, що в цілях оподаткування договір не є первинним документом, що відображає рух товарно-матеріальних цінностей, оскільки в цій справі предметом спору не є правильність визначення податкових зобов'язань відповідача у справі.

41. Оцінюючи доводи скаржників, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №305/1180/15-ц (абзац 18), від
19.06.2018 у справі №922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №910/3040/16.

Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені у постановах у справах №826/16697/17, №803/1362/16 висновки не можуть розглядатися як такі, що підтверджують різне застосування судами норм матеріального права за подібних обставин. У цих справах висновки судів зроблено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі №911/2314/19, вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 02.07.2020 у справі №908/955/18 і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.

42. У справах №826/10933/14, №826/15568/16, №808/954/17, №803/13/16, №826/16697/17, на висновки в судових рішеннях Верховного Суду у яких послався скаржник у цій справі, предметом позовних вимог було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з посиланням на реальність здійснених господарських операцій з виконання умов відповідних договорів, з яким Податковий кодекс України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків.

Отже правовідносини у наведених справах та у справі, що переглядається, не є подібними через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин.

43. Суд також дійшов висновку про неподібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах №904/2092/17, №911/653/17 та №904/5621/17, на неврахування висновків яких у постановах Верховного Суду посилався скаржник. У даному випадку скаржником не обґрунтовано належним чином подібності предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин.

У справі №911/653/17 предметом спору стали суми компенсації Оператору ГРМ (позивачу) вартості небалансу природного газу через несанкціонований відбір природного газу, який було встановлено судами.

У справах №904/2092/17, №904/5621/17 предметом спору стали дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді.

Отже неоднаковість предметів позовів у справах №904/2092/17, №911/653/17 та №904/5621/17 з позовом у цій справі, відповідна відмінність підстав позовів (встановлених фактичних обставин) та суб'єктного складу у спорах у вказаних справах від підстав та суб'єктного складу у цій справі обумовило неоднакове правове регулювання правовідносин у наведених справах із правовідносинами у цій справі.

44. Суд зазначає про помилковість аргументів скаржника про необхідність врахування судами у цій справі висновку Верховного Суду в постановах у справах №904/2092/17, №911/653/17 та №904/5621/17, з урахуванням якого суди у цій справі мали дійти висновку, що правовідносини між відповідачем та третьою особою за укладеним між ними договором, у тому числі стосовно дій/бездіяльності третьої особи щодо виділення номінацій у спірний період та наслідків таких, що не є предметом спору та заявлених позивачем у цій справі вимог, можуть бути предметом окремого позову, оскільки на цей висновок у справах №904/2092/17, №911/653/17 та №904/5621/17 скаржник послався, виокремивши його із контексту судового рішення, не урахувавши викладеної в постановах у кожній із названих справ, правової позиції Верховного Суду стосовно таких спірних правовідносин та предметів спору.

45. У зв'язку із викладеним, Суд у цій справі дійшов висновку про недоведення скаржником необхідності врахування господарськими судами висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від
18.05.2020 у справі №826/16697/17, від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від
28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі №808/954/17, від
06.03.2020 у справі №803/13/16 та висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 20.02.2018 у справі №911/653/17 та від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, оскільки не доведено подібності правовідносин у зазначених справах із правовідносинами у цій справі.

46. Звертаючись до аргументів скаржника про невідповідність висновків в оскаржуваних судових рішеннях висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.12.2018 у справі №920/169/18, Суд зазначає, що справу №920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи.

Направлення справи на новий розгляд виключає вирішення спору по суті заявлених вимог, а тому не має насідком остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.

47. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржників про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржників із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення. Настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Твердження скаржників, що рішення суду за наслідками розгляду цих скарг матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними, оскільки у поданих касаційних скаргах відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

48. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

49. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

50. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

51. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

52. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд переглянув судове рішення у справі №911/2314/19 відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18, підстав для відступлення від яких у цій справі колегія суддів не знаходить.

53. Доводи скаржників АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" про наявність протилежних висновків Верховного Суду у справах №826/16697/17, №904/4018/19, №910/12929/18, №803/1362/16 не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №911/2314/19, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись положеннями статей 234, 287, пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" від 17.09.2020 №1001ВИХ-20-5039 та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 21.09.2020 №39/5-1970-20 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2020 у справі №911/2314/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Й. Катеринчук

Судді В. В. Білоус

В. Г. Пєсков